Составить слово из букв аніпинан​

Объяснение:

Піна, пан, пані,

Прикметники чоловічого роду мають закінчення -ий, -їй (дерев'яний стіл, вечірній час), жіночого роду    а, -я (дерев'яна шафа, вечірня зоря), середнього роду    е, -є (дерев'яне ліжко, вечірнє небо).

Це все закінчення прикметників у однині.  

Закінчення - і,ї - це множина (червоні, сині, безкраї).

Це все закінчення називного відмінка.

Рід прикметника залежить від іменника, з яким прикмет­ник пов'язаний

Прикметники завжди стоять у тому числі, що й іменники, з якими прикметники пов'язані

А далі тобі просто треба провідміняти ці прикметники і запам"ятати їх питання та закінчення у різних відмінках.

Називний відмінок - який? червоний, синій

Родовий відм. - якого? - червоного, синього

Давальний - якому? - червоному, синьому

Знахідний - який? якого? - червоний, синій (якщо іменник при прикметнику неістота: я знайшов червоний олівець), червоного, синього (якщо іменник при прикметнику істота),н-д: Ми знайшли червоного Діда Мороза. :-)

Орудний - яким? - червоним, синім

Місцевий  -на якому? на якім? - на червоному (на червонім); на синьому (на синім)

Щастя... У кожної людини воно різне. На мою думку, найбільше щастя — відчувати, що ти потрібен людям.

Щастя — це відкривати незвідане. Першовідкривачі нових земель були, мабуть, дуже щасливими людьми. А якими ж щасливими виявилися космонавти — першовідкривачі космосу! Чехословацькі мандрівники Зігмунд і Ганзелка — щасливі наші сучасники: вони своїми очима бачили природу і людей Африки, Америки, Азії, Європи, зняли багато документальних фільмів, написали дуже цікаві книги.

Щастя — це відчувати красу рідної природи, як Т. Г. Шевченко, П. Г. Тичина, І. С. Нечуй-Левицький, В. М. Сосюра... Мабуть, велике щастя випало М. Коцюбинському, коли він, мандруючи Прикарпаттям, збирав матеріали для своєї повісті "Тіні забутих предків".

Бути щасливим — це означає бути всебічно розвиненою людиною, любити свою Вітчизну, рідну природу, мистецтво, працю, справедливість. Але бувають обставини, яких людина не може подолати, яку б силу волі вона не мала. Я часто запитую себе: чи була Леся Українка щасливою? Адже все свідоме життя її сковувала, мучила важка хвороба. Нелегко їй жилося, але скільки сонячної радості в її ліричних творах! Герої її поезій, поем, драматичних творів своїми роздумами і глибокими над природою відстоюють щастя людини.

А пейзажі у ранніх поезіях Павла Тичини і "Мисливські усмішки" О. Вишні!

Глибоко підчувати красу природи, дбати про її збереження на щастя людям — важливе завдання нашої літератури. Тому мені дуже подобаються з українських письменників М. Чабанівський, А. Малишко, Д. Панличко. Їхні герої — великі правдолюби. Але для щастя людніш цього замало. П. А. Грабовський писав, що милуватися благодатними куточками природи можуть і філістери, люди байдужі до долі "роду, до трудящих. Я вважаю, що щасливі ті люди, які палко люблять свій народ.