Добрий день! Скиньте будь ласка всі завдання соняшника.7-8 клас 2020 рік.

Сьогодні я хочу донести вам усім інформацію про братів-відеоблогерів котрі зацікавили мене своєю діяльністю вже давно. Діяльність Халберів(так вони назвали себе як в нік-нейм) почали свою діяльність в YouTube з 8 жовтня 2012 року. Справжні ім'я братів: Сергій та Влад. Вони проживають в місті Київ. Їхнє перше відео було дуже цікавим та захоплюючим, що і зацікавило мене, на те що я дивлюся відео Халберів майже кожного дня.. Їхні нові відео з'являються майже щодня, а моя цікавість гати за ними тільки збільшується. Коли брати знімають будь-яке відео для YouTube то вони намагаються зробити їхнє відео цікавим, не нудним, так як у них є багато фанатів, котрі хочуть бачити нові та процвітаючі відео хоч раз на неділю. На теперешній час вони мають 399 227 підписників на каналі HalBer, що на YouTube. Дивлячись відео цих відеоблогерів, у мене піднімається настрій якщо в мене його навіть немає. До-речі, іноді в їхніх відео присутня інша відеоблогерша- Мар'яна Рожкова(її канал MaryanaRo), частенько з нею вони знімають відео котрі мають назву Chalendge-... Цих "Челенджів" у Халберів з Мар'яною дуже багато: "Musik-Chaledge"; " Foto-Chalenge" та багато інших...Час на моїх олюблених відеоблогерів і їхніх відео я завжди відокремлюю після того, як зроблю всі свої важливі справи…Після добрих справ, потрібно добре відпочити, а отже- це саме час на моїх олюблених відеоблогерів і їхніх чудесних відео...))

Сьогодні дуже теплий день весни. Я прокинулась від того, що тепле проміння котре пройшло через моє вікно, легко та ніжно доторкувалось до мого обличчя. Відкривши очі, я дуже довго лежала у ліжку думаючи про сьогоднішній день. Думала про свої плани. Думала про сьогоднішню роботу у мене на подвір'ї. Відійшовши від думок я захотіла виглянути у вікно. Біля вікна, мені було тепло і затишно, немовби на дворі липень. Подивившись на двір через моє вікно я пішла одягати свій сарафан. Вийшовши на двір я посміхнулась до теплого проміння від котрого сьогодні мій день і почався. Я приготувала собі сніданок. І пішла у садок у котрому стояла невеличка "домівка" котру змайстрував у тому році для мене мій тато. Я йому за це дуже вдячна. У тій маленькій хатинці стояв невеличкий столик, до я кого я частенько ходила аби поснідати. У моєму крихітному будиночку було багато віконець, через які я завжди люблю дивитись на мамин садок в якому росли мої найолюбленіші квіти, за якими я усе літо допоки я на канікулах. Я ситно поснідала. Помила посуд та пішла у "глиб" маминого садка. Пройшовши пару метрів від початку цієї різнокольорової весняної гамми я помітила, щось маленьке та біленьке навпроти мого вікна. Підійшовши ближче я зрозуміла, що це був підсніжник котрий визирнув під моїм вікном. Довго думала: А чому це я раніше його не побачила ? Коли ще у вікно зранку заглядала ? Для когось це буде загадкою, а саме для мене: Самим прекрасним, що є навесні !