337. Перепишіть, розставляючи пропущені розділові знаки. Обгрунтуйте їхуживання.1. Книжкова полиця найкраща сходинка вгору. 2. Не взявши кни-ги в руки не опануєш науки. 3. Недочитана книжка то не пройдений докінця шлях. 4. Письменники перебирали можливі відповідів суперечці щодо призначення літератури. Література є «лимонад для усо-лодження» чи це мистецтво? А може література дзеркало для відображен-ня життя? Та зупинилися на такому визначенні література речник націїлітература зброя​

1. Книжкова полиця- найкраща сходинка вгору.

( Тире стоїть замість слова "це")

2. Не взявши книги в руки, не опануєш науки.

( Мені здається тут повинні бути 2 граматичні основи)

3.Недочитана книжка- то не пройдений до кінця шлях.

( Тире стоїть замість слова "це")

4. Письменники перебирали можливі відповіді в суперечці щодо призначення літератури. Література є «лимонад для усолодження», чи це мистецтво?

( Мені здається, що тут кома перед "чи" потрібна бо і "лимонад..", і "мистецтво"- це визначення для одного слова)

А, може, література дзеркало для відображення життя?

( Слово "може" відокремлюють комами, бо це як слово, що означає невпевненість, ти просто щось припускаєш)

Та зупинилися на такому визначенні: література- речник нації, література- зброя.

( Коми- бо перечислення визначень; Тире заміняє слово "це".

Як часто ми чуємо: «Не гай часу». Але чи замислюється хтось із нас над тим, як важливо берегти кожну хвилинку? Там щось не встиг, туди запізнився — і цю мить уже не повернеш. Йдеться не про те, що все своє життя потрібно розписати за секундами та суворо дотримуватися цього графіка. Просто важли­во намагатися усвідомити, що кожний день, кожна мить може змі­нити життя. Ми не безсмертні, тож коли-небудь нас не стане, і хто знає, коли саме це трапиться. А що ми встигли зробити гарного, який залишимо по собі слід? Може, когось образили й так і не виба­чилися, не нагодували бездомну кішку чи постійно лаялися з бать­ками? Я вважаю, що все своє життя треба поспішати творити добро. І це не обов’язково мають бути великі діяння. Можна до мамі прибрати квартиру чи приготувати сніданок, отримати в школі ви­соку оцінку, зробити годівницю для пташок або шпаківню — було би бажання. Як часто ми жалкуємо, що не можна повернути час. У кожного з нас є в житті моменти, які б хотілося проживати знову й знову. Це хвилини радості, щастя, тріумфу, перемоги. І так само існують ситу­ації, які хочеться виправити: коли образив близьку людину, не при­йшов на до посварився з кращим другом чи видав комусь довірену тобі таємницю. Не гаяти часу дуже важливо, бо треба встигнути стільки всього зробити та спробувати: знайти вірних друзів, отримати освіту, обра­ти професію, побачити світ, прочитати безліч цікавих книжок. Є така народна мудрість: за своє життя необхідно посадити дерево, збудувати дім і виростити сина. Отже, життя не повинно проходи­ти повз людину, треба брати в ньому якнайактивнішу участь. Мені здається, що дуже важливо поставити собі мету й іти до неї, не лінуватися. Коли людина знає, до чого вона прагне, вона буде більш уважно, обачно ставитися до свого часу.

Ось і настала нарешті довгоочікувана зима: випав перший сніжок, потягнуло морозцем, іній розмалював вікна. З птахів, велика частина яких полетіла на південь, залишилися небагато; незвична тиша лише зрідка порушується шурхотом чиїхось обережних лапок Даком снігу, що впав з ялини. Звірі розділилися на дві групки: одна міцно спить в теплій нірці, інша метається в пошуках корму.
Ведмеді солодко сплять у барлозі, посмоктуючи лапу - ніхто не порушує ідилію лісу протяжним ревом і хрускотом ламаються гілок. Лише вовк, упустили видобуток, зрідка завиє протяжно на весь ліс; одинокий лось обережно пронесеться мимо, не зачепивши ні гілочки.
Неподалік від лісу стоїть село: видно черепичні дахи, чутний гавкіт собак, цівки диму направляються в небо. Ось мужичок вийде за хвіртку з відрами і попрямує до колодязя, вода в ньому замерзла - піде мужичок назад в хату і повернеться з сокирою.
Неможливо не замилуватися і красотою сніжного поля - прекрасна пора року зима.