Відповідь: правильно поєднано іменники з числівниками в рядках 1, 2:
1 – дві цілих одна десята грама; сто п'ятдесят виборців; десять з половиною відсотків; два професори
2 – дев'ять з половиною тижнів; три підручники; три четвертих доби; півтора метра
Додаткова інформація: варіанти 3, 4, 5 містять помилки
3 – сто сім кілограм (помилка) ⇒ сто сім кілограмів (правильно)
4 – чотири депутата (помилка) ⇒ чотири депутати (правильно)
5 – двадцять чотири англійця (помилка) ⇒ двадцять чотири англійці (правильно)
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
8. Прочитай текст. Виконай завдання до нього1) Мабуть природа створила хлібну зернину в мить такого високого натхнення, в мить щедрого осяяння, яке потрачене нею і на саму людину. (2) І в чи не найголовнішому слові нашої мови «життя» предки не лише воздали заслужену хвалу житу-годувальнику, а визнали його правічні заслуги в долі людства. (3) В зернину, в цей маленький тугий злиточок матерії стільки вкладено життєвої мудрості, добра і віри в безсмертя, що його таїна й досі здається нам магічною. (4) Все у нас від нього, від хліба. (5) А втім і самі ми, кожен із нас — дитина своїх батьків, свого народу й хліба (В. Яворівський— Познач речення, у яких пропущено розділові знаки.— Познач речення, ускладнені вставною конструкцією.
Батьківська хата — це те, що завжди згадується, сниться, що ніколи не забувається і гріє теплом спогадів.
Усіх членів сім'ї завжди об'єднував живильний родинний вогник. Від матері до доньки передавалися старанно вишиті рушники, сорочки; від батька до сина — земля, любов до неї, вміння відчувати її біль, чути її голос.
І до сьогодні зберігаються ці родинні Традиції. Сім'я, що не вберегла вогника, накликає на себе біду.Вогонь здавна оберігав оселю, біля нього росли діти, він вважався священним.
Раніше біля вогню довгими зимовими вечорами збиралися за вишиванням чи куделею. Тут, біля родинного вогнища, навчали поважати свій рід, розповідали про його старійшин, про те, як вони жили, що робили, як співали пісні. Тут навчали поважати людей, бути добрими, чуйними до своїх близьких, навчали дітей допомагати один одному, любити одне одного. Зібравшись усією родиною, вирішували, як мають відзначати свята, як мають жити, щоб не було соромно перед людьми. Хата дає селянинові надійний захист, оберігає від негараздів, дарує світ.
Такі спільні зібрання біля родинного вогнища залишались у пам'яті людини на все життя як найсвітліша згадка про своє дитинство, про свою сім'ю, про родинні традиції. Про це так гарно написав Андрій Малишко:
Та де б не ходив я в далекій дорозі,
В чужім чи у ріднім краю,
Я згадую вогник у тихій тривозі
І рідну хатину свою.
Бо дивляться в далеч засмучені очі,
Хоч тінь там моя промайне.
Бо світ иться вогник у темнії ночі,
Мов кличе додому мене!