выконать в праву очень на надо.

Жуляни(місцевий)

теремками (орудний)

пісні(родовий , знахідний)

карпатами (орудний)

степах (місцевий)

пахощів гречок (родовий)

лінощів(родовий)

Людське суспільство ніколи не було і не може бути вільним, оскільки термін «суспільство» має на увазі соціум, в якому існує соціальне і виробниче поділ праці при тісній взаємодії всіх його членів, тому апріорі, існуючи в суспільстві, неможливо робити все, що спаде на думку. Важливо не обмежувати своїми вчинками права інших.

Ідеї про вільному суспільстві найбільш активно почали пропагуватися натовпом в Епоху Ренесансу. Тоді люди втомилися від жорстких пут Середньовіччя, і було розроблено чимало політичних і філософських концепцій відносного вільного суспільства. Багато революції відбувалися під гаслом «Вперед до свободи!» 

У Новітньому часу революціонери не раз грали на вродженої людської любові до свободи. Згадаймо хоча б Бориса Миколайовича Єльцина, який урочисто обіцяв народу свободу після «їжакових рукавиць» радянської влади. І схожих прикладів, що сталися по всьому світу, історія пам'ятає предостатньо. 

Зараз набули широкого поширення руху «Нью-Ейдж», проект «Венера» та інші, основними ідеями яких є свобода і гуманізм у суспільстві. Але виникнення та успішне підтримання настільки ліберальних режимів можливо тільки у свідомому, просунутому, високодуховному суспільстві. Іншими словами, у казці, тому що планета Земля навряд чи коли-небудь стане таким місцем.

Таким чином, абсолютно вільне суспільство - це ілюзія, і будь-який досить освічений і думаюча людина усвідомлює це. Можливо лише прагнути до свободи, але при цьому важливо чинити по совісті, не втрачаючи людської гідності, обов'язково співвідносячи свої вчинки з комфортом оточуючих.

«Вільні! — крикнула я подругам, коли ми вибігали зі школи в останній день занять. — Вільні ціле літо!»

Тоді я ще погано розуміла значення слова «воля». Але вимовляти його було так приємно…

За всіх часів люди прагнули бути вільними. Вони звільнялися від рабства, від комплексів, від зобов’язань, від забобонів — від усього, що їх сковувало і заважало їм жити. За волю часто лилася кров. Людина відстоює свою волю із самого дитинства і до гробової дошки. Чому? Чому волі потрібно так багато жертв? Я ніколи не замислювалася над цими питаннями. Зате оперувала такими фразами: «Тату, ти заміряєшся на мою волю! Я не хочу мити посуд! Не хочу!» На що тато мені відповів: «Ні, не мити посуд — не означає бути вільним, а означає — бути ледачим. А от якби ти хотіла мити посуд, а я б тобі не дозволяв — це було б замахом на твою волю».

Я пішла на кухню і мовчки вимила посуд. «От тепер ти вільна! Можеш іти на дискотеку!» — сказав мені тато. «Так, — подумала я, — тепер я вільна. Ціною почервонілих від холодної води рук. Адже гарячу відключили». І тоді я зрозуміла, що воля — це безперешкодний рух до своєї мети. У моєму випадку метою була дискотека, перешкодою — гора брудних тарілок і наказ тата: «Посуд помиєш — підеш на дискотеку!» Я усунула перешкоду і йду до мети. От вона, воля!

Але волю потрібно заслужити. Якби в житті не було перешкод, то воля не цінувалася б так високо. Слава Богові, у моєму житті немає ще істотних перешкод, інші я легко усуваю. Напевно, я вільна людина.