На початку речення стоїть звертання в рядку( розділові знаки пропущено) * Ми зберегли тебе вкраїнська мово, щоб лютий ворог не поранив. Ти зійди на гору брате і поглянь на схід: стали світлі наші хати світ. Пісне чому як той птах не летиш? Добридень тату мій і далі неосяжні прийміть любов мою й тепло пісень моїх

пісне чого як той птах не летиш?

ответ:

ріка стугна протікає біля нашого села. вона така спокійна й живописна, особливо зараз, влітку, що на її березі мало не кожного вечора зустрічається двоє вони йдуть, навіть в сутінках,  світлою стежкою, всі коло доброї, але завжди сумної  верби, притуляються один до одного і поринають у свій особливий чарівний світ, зрозумілий тільки їм, закоханим. вони шепочуться і любляться, лякаючи русалку, що виплила на берег розчісати свое довге зелене волосся і погомоніти з подружкою-вербою.

вдень ця біла стежка й берег більш прозаїчні, ніж вночі, але також напоєні романтикою стугни. тут ідуть, плескаючи голими п"ятками, , спускаються до берега й відв"язують свої човни, які вже давно прокинулись і ждуть хазяїв, щоб знову відчути ласкаючі хвилі і лоскіт свіжої сріблястої риби своїми просмаленими боками.

объяснение:

Травень вже вповні вступив у свої володіння. Це чарівний місяць буяння життя в природі, яскравості барв, справжнього тепла, надій на добрий урожай та на кращу долю.

Повітря напоєне пахощами бузку, земля заквітчана жовтогарячими килимами кульбаб та лісовими озерцями ніжних конвалій, а на тлі блакиті неба горять рожево-білі свічки каштанів.

З давніх-давен збереглася назва місяця, в якому буяють трави. У стародавніх рукописах так і значиться: «...місяць Майї, рекомий – травнь». Адже за давньогрецькою міфологією цей місяць був присвячений богині Майї, дочці Атланта і Плейони, матері Гермеса (Меркурія). Майя була старшою з семи сестер Плеяд (в Україні звуться Стожари), небесних німф, що з’являються на небі саме в травні, віщуючи настання сприятливої для мореплавства пори.

Весна-красуня заквітчала землю веселковими барвами квітів, соковитою зеленню трав, теплом і щирістю погожих днів. Настав час наснажити людські душі світлими почуттями, мріями, коханням. І тут слово бере соловейко – щироголосий віщун весняного настрою, молодості й любові.