10 складнопідрядних речень з прислівниками.Розібрати

Я дуже люблю готувати смачні страви. Моя найулюбленіша страва - це піца. Я навчилась її робити не так давно, проте вже сьогодні у мене не виникає труднощів. Спочатку я підготовлюю продукти, а потім починаю готувати тісто. Вдалий початок справи - запорука успіху.

 Поки підходило тісто, я нарізала грибочки, помідорчики, натерла сир. Далі я розкатала тісто, змазала його смачним томатним соусом. Зверху поклала гриби, помідори, тертий сир. Духовка вже була максимально розігріта, тому вже через 10 хвилин я дістала смачну та запашну піцу. Ця робота приносити мені задоволення, адже я роблю всіх рідних щасливими.

Надеюсь подойдёт)

До землі український народ почуває глибоку повагу, яка часом межує з обожненням. Землю називають святою і матір'ю, бо з неї створено першу людину, земля годує всіх людей і тварин. Нею клянуться, при цьому цілують її або з'їдають жменьку землі - і ця клятва вважається найстрашнішою. Бити без потреби по землі палицею або чимось іншим вважається таким же великим гріхом, як бити рідну матір /Булашев Г. Український народ. - С. 268/.
Наші предки вважали, що земля жива, бо "тільки живе може живому життя дати". А земля давала життя і житу, і пшениці, і усякій пашниці. "Земля наша мати, всіх годує", "Земля дає все і забирає все", - стверджують прислів'я. "Земля - мати", а "Сонце - батько, Місяць - вітчим".
Ці народні афоризми відображають взаємини людини з природою від найдавніших часів.
Слово "земля" в українській культурі уособлює кілька значень, і така ж неоднорідна символічна знаковість цього образу: астральний і космічний символ, образ матері-годувальниці і образ землі - Вітчизни.
Земля-мати - дополітеїстичний образ-тотем протоукраїнців, які поклонялися родючій ниві, всій землі. Образ землі-матері ввійшов поетичним символом до фольклору українського та інших слов'янських народів /Плачинда С. Словник давньоукраїнської міфології. - С. 28/.
Для українців земля завжди була засобом існування, годувальницею, більше того, вона - "це й материнське лоно, в якому формується не лише фізичний, а й духовний генотип людини". Крім того, духовний генотип суспільства і культур, націй і вселюдства. Україну /етнос, мову, націю, державу, культуру, ментальність/ не можна зрозуміти поза рідною їм землею-природою. Ще в "Літописі Руському" відзначалось, що Руська земля є великою і багатою, щедрою і красивою