2 Укажіть речення, у якому потрібно поставити двокрапку (розділові знаки пропущено) А. Усе таке рідне й близьке веселить мій погляд викликає безмежне почуття щирої радості. Б. І хліб на столі і вишита хустина і старі світлини усе нагадує мені дитинство. В.Усе зігріває мою душу і криниця на подвір’ї і розложиста груша в саду і кущ калини біля хати. Г. Усе випромінювало світло символізувало глибину незрадливої любові до батьків.

Відповідь:

В) Усе зігріває мою душу: і криниця на подвір’ї, і розложиста груша в

саду, і кущ калини біля хати.

«…Коли б хоч скоріше, а то жує та й жує, прямо душу з тебе вимотує: хліб з’їдає і час гаїть…»; «Ох, земелько, свята земелько — Божа ти донечко! Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки… Приобрітав би тебе без ліку. Легко по своїй власній землі ходить. Глянеш оком навколо — усе твоє; там череда пасеться, там орють на пар, а тут зазеленіла вже пшениця і колоситься жито: і все то гроші, гроші, гроші…»; «…під боком живе панок Смоквинов, мотається туди й сюди, заложив і пере заложив — видно, що замотався: от-от продасть, або й продадуть землю… Ай, кусочок же! Двісті п’ятдесят десятин, земля не перепахана, ставок рибний, і поруч з моєю, межа з межею»;

Бий, та дрібно, щоб знали чий син.

Близька соломка краще далекого сінця. 

Хто пізно  встає, тому хліба не стає.

Про вовка річ, а він навстріч.

Порожній колосок вище від усіх.

Пішов батько навпростець - нескоро вернеться.

Охота гірше неволі.

 

Українська література - це література заборонених і загиблих, розстріляних і зацькованих, вигнаних і забутих, через століття згаданих, через півстоліття надрукованих.

Мабуть, чогось такого подібного в цілому світі немає. Мова солов’їна, а тьохкають чортзна-що...

Дуже небагато людей живе сьогоденням. Більшість готується жити пізніше.

Залізка поробилися прасками ба й утюгами – пороблено?

Щастя – мов зернятко золотого піску в купі бруду, воно сяє навіть на дні пекла.

Все, що робиш, потрібно робити добре, навіть якщо здійснюєш безумство.

Люди охоче вірять у те, у що бажають вірити.