Записати подані речення, поширюючи однорідними членами і вставити потрібні розділові знаки. Весняний ліс стояв наповнений співом пташок. Світанкова зоря зійшла над землею. Спека висушила спраглі поля. Зимовий ранок привітав усіх снігом. Весна зігрівала все навкруги. Пшенична нива чекала на хліборобів. Літо видалося теплим.

 Прислів’я дуже цікаве. А найголовніше – повчальне. В ньому чітко, доступно і зрозуміло йдеться про те, що не можна нікому робити зла, бо воно тобі повернеться. Це прислів’я чимось навіть схоже на одну з божих заповідей на кшталт – не вбий, не вкради. Але на відміну від них, у цьому прислів’ї чітко виражена думка не просто не робити поганого, бо це аморально, а й те, що тобі теж від цього стане гірше.…Не копай, бо впадеш… - це застереження для всіх людей. Схаменися! Не чини поганого! Не завдавай неприємностей! Не роби шкоди, бо тобі це не минеться. Це так просто і чомусь так складно для деяких людей. І вони обов’язково колись зрозуміють це. Аби не було пізно.Як добре було б, якби всі люди на землі жили по цьому прислів’ю, були добрими, чесними та любили одне одного!

Мій брат вже кілька років відвідує археологічний гурток в Палаці дитячої та юнацької творчості. Там він не тільки вивчає історію рідного краю , а й навчається реставрувати знайдені предмети старовини: вази , знаряддя праці. Але найцікавіше для Миші починається влітку , коли їх гурток всім складом виїжджає в експедицію. Там хлопці трудяться нарівні з дорослими , розкопуючи давні поселення , і заодно вчаться всім тонкощам роботи археолога .У класі , де навчається мій брат , є хлопчик , якого Мишко недолюблює. Його звати Діма . Діма теж записався в археологічний гурток і з таким же нетерпінням став чекати поїздки в літній експедиційний табір. Коли Мишко дізнався про це , він довго обурювався , називаючи Діму « слабаком » і кажучи , що таким в експедиції не місце . Одного разу Міша потрапив до Діми в гості. Діміна мама , знаючи , що мій брат вже був в експедиційному таборі торік , стала розпитувати його про табірне життя. Міша зрозумів , що це єдиний шанс не допустити поїздки Діми в табір , і почав описувати всі «жахи » життя на природі.Ліс , де стояло наметове містечко , виявився населеним страшними кліщами , намету під час дощу протікали , працювати доводилося під палючим літнім сонцем в саму спеку , з водою був дефіцит і взагалі - антисанітарні умови. Мишко так перелякав своєю розповіддю маму Діми , що в тому , що вона заборонить цю поїздку своєму синові , можна було не сумніватися.Але Мишко дечого не врахував. Виявляється , мама Діми була добре знайома з нашою мамою і , звичайно ж , переказала їй Мішини одкровення. А ввечері мама , дуже схвильована , категорично сказала , що Мишко ні в яку експедицію цього літа (і ніяким іншим теж) не їде ! Даремно мій брат намагався переконати непохитну маму. Права приказка : не рий іншому яму - сам в неї потрапиш .