Відредагуйте речення і словосполучення, виправте лексичні, орфографічні та морфологічні помилки: Я не здавав екзамена по тій причині, що був на больничному. Всі вагони потягу мають свої номера. Ходять слухи, що до інститути знову будуть пускати тільки по пропускам і студенським. З слідуючого тижня очікується підняття тарифа на міжгородні перевозки в півтора рази. Шофер, остановіться біля мебельного. Галина Петрівна, можна мені сходити в столову і заказати обіди на весь клас? У магазині "Канцелярські приладдя" був прийом товара. Ми розійшлися по робочим місцям. Я проживаю у місті Львів. У магазині є у наявності широкий асортимент садово-городного інвентаря: лопати, вили, сапки, граблі, секатори. Дошок товщиною 40 мм у продажі не має.

Розкажи (присудок, дієслово), як (сполучник) за горою (обставина, іменник з прийменником) сонечко (підмет, іменник) сідає (присудок, дієслово), як (сполучник) у Дніпра (додаток, іменник з прийменником) веселочка (підмет, іменник) воду (додаток, іменник) позичає (присудок, дієслово). 
[дієсл.], (як ...),(як...).  складнопідрядне речення з однорідною підрядністю.
 
Речення розповідне, неокличне, складне: а) односкладне, означено-особове, непоширене, повне, головне; б) двоскладне, поширене, повне, підрядне з"ясувальне; в) двоскладне, поширене, повне, підрядне з"ясувальне. 

 А Михайло мені сказав, що ви збираєтесь їхати, аж туди де зовсім немає лісів (М. Стельмах). 2. З невеселою радістю, що пробивалася крізь усі тривог,и я вискочив на весняну вулицю, де кожна калюжка тримала собі клапоть сонця (М. Стельмах). 3. Розкажи, як за горою сонечко сідає, як у Дніпра веселочка воду позичає (Т. Шевченко). 4. Дід Терентій щоразу над новою худобинкою мудрує, щоб звеселити нею і людей, і своїх онуків, хоча сам уже й розлучився з радістю (М. Стельмах). 5. Назбираю цвіту аж на цілий срібний карбованець, бо дуже люблю, коли є багато зошитів (М. Стельмах). 6. І бійці відразу помітили, що літо вже минуло, що вже настала осінь з нескінченними мряками, розбитими дорогами, холодними вітрами (О. Гончар). 7. У Єгора і тепер зберігається рушник, який подарувала мати, щоб не забував рідної домівки (М. Стельмах)