Різниця між словами сердечний і сердешний

СЕРЦЕВИЙ , СЕРДЕЧНИЙ , СЕРДЕШНИЙ

       СЕРЦЕВИЙ – СЕРДЕЧНИЙ – СЕРДЕШНИЙ

       Серцевий. Який стосується серця, пов’язаний з хворобою серця; призначений для його лікування: серцевий м’яз, серцева діяльність, серцевий напад, серцеві краплі.

       Сердечний. 1. Те саме, що серцевий: сердечні тони, сердечний невроз, сердечні ліки. Кожний ніжний рух сердечний В пісню срібну переллю (О.Олесь). 2. Пов’язаний з почуттями, настроями, переживаннями людини: сердечна згода, сердечні муки, сердечна рана. Прийми од нас дари сердечні (Г.Чупринка); Коли бачив тітку Лукію, якесь сердечне тепло проймало його (А.М’ястківський); В її очах було стільки неприхованої радості, стільки сердечної подяки людям за своє щастя, що Лук’ян не витримав того погляду, одвернувся (В.Земляк). 3. Добрий, чулий (про людину та її вдачу); задушевний: сердечна дружина, сердечне слово, сердечна зустріч. Почалася розмова, і всі мої упередження відразу пропали. Я побачив перед собою сердечного, розумного і щирого друга (Р.Іваничук). 4. Пов’язаний з почуттям закоханості: сердечні таємниці, сердечні с

       Сердешний, розм. Який викликає співчуття; бідолашний. А графиня без дитини, Сердешна, осталась (Т.Шевченко); Вернувся додому: жінка з дітьми вийшла назустріч і не пізнала сердешного (О.Стороженко); – Це ж у нього жінка хворіє, а він, сердешний, переживає (Є.Гуцало); Сердешна жінка аж до землі припадала з горя (А.Кащенко).

Объяснение:

типо того...

                                            Верба

Ледь-ледь визирає лагідне сонечко з-поміж верболозів. На річці вже видно блакитні картини нового дня. У річку опускає свої китиці верба. Як називають вербу, яка вже зацвітає? Проміння сонячного дня. Саме така назва передає почуття цього дивовижного дерева. Існує прислівя: " Без верби і калини нема Батьківщини" . Це саме так, адже верба є народним символом України. Про неї складають вірші, пишуть оповідання. Хочуть передати цю ніжну, витомчену красу. Сонячний день поволі спадає. А одинока верба справляє свої золоті коси. Ранок, і все починається знову...

Кожної весни верба пробуджується від сну, скидає сріблясті намистинки снігу і причаровує весняною вродою кожного перехожого. Своїми пухнастими і ніжними  котиками вона тягнеться ближче до сонечка і вбирає в них теплий мед золотих промінчиків, а  коріннячком підбирається все ближче до води. Люди звеличують весняну красуню в піснях і віршах, а молодики виказують свої прояви кохання даруючи дівчаткам вербові букети. Посвячені на свята гілочки, люди весь рік зберігають в світлому куточку оселі, вважаючи їх за справжні оберегиⒶ.