Дружба у всі часи вважалася однією з найголовніших людських цінностей і дуже шанувалася. Наприклад у стародавніх скіфів вона навіть підтверджувалася кров’ю: договір про дружбу скріплювався прикладанням один до одного надрізаних пальців друзів. А мораль лицарів ставила дружбу навіть вище сім’ї і кохання. Про дружбу складено багато прислів’їв та існую багато крилатих висловів, серед яких відомим є і таке прислів’я: «Удаваний друг гірший за підступного ворога».
На превеликий жаль у сучасному суспільстві дружба стала не такою важливою, як у давнину. Та й сьогодні кожна людина, незважаючи на її соціальний статус, вік та стать прагне мате хоча б одного справжнього друга. Це можна пояснити тим, що саме друг зможе прийти на до у складних життєвих ситуаціях і лише другу можна розповісти багато таємниць, якими людина не може поділитися навіть з коханою людиною чи з сім’єю. Крім того, досить часто дружба допомагає змінитися людині на краще.
Але іноді виявляється, що той, кого ти вважав справжнім своїм другом, зовсім не відповідає характеристикам, притаманним друзям. Буває так, що друг тебе зраджує, після цього ти довго не хочеш нікому довіряти. Саме тому і кажуть, що удаваний друг гірше за підступного ворога. Бо коли ти знаєш, що людина – твій ворог, то чекаєш від неї саме ворожих вчинків. А ось коли до таких вчинків вдається твій друг і підступно тебе зраджує у самий відповідальний момент, ти, звичайно, цього не чекаєш і для тебе це буде справжнім ножем у спину.
Та невірний друг і сам приречений до самотності, бо він не розуміє, що кожна людина має потребу у близьких і надійних друзях, яким вона віддає частинку своєї душі і частинку свого серця. Крім того, удаваний друг частіш усього засуджується оточуючими, а його поведінка не відповідає моральним нормам суспільства. Така людина заслуговує на засудження і навряд чи коли у майбутньому стане гарним другом для кого-небудь іншого. Тому хотілось би на все життя оточити себе лише вірними та надійними людьми, тому що зрада ближнього – завжди гірша, ніж нападки зі сторони ворога.А поки вас не зрадили, треба не забувати про своїх друзів, прагнути якомога більше з ними спілкуватися і були готовими у будь-яку хвилину прийти їм на до Тоді так же само ви зможете розраховувати на своїх друзів. Треба завжди пам’ятати, що дружба – одна з найцінніших надбань людства, а підступність у дружбі – одна з самих великих для людини небезпек.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
488 Напишіть твір-розповідь (6-8 речень) у художньому стилі на одну із за- пропонованих тем: «Пролісок пробив листочок торішній», «Щокою неба скочува- лись зорі». Розповідь ведіть про минулі події, але використайте декілька дієслів у формі теперішнього часу з метою наближення минулих подій до читача.
Мій дім-моя фортеця. Цим небагатослівним висловлюванням ми маємо на увазі, величезний сенс.
Коли ти в малому віці, ти не бажаєш жити за законами сім'ї. Але, подорослішавши, ти розумієш, що ці закони потрібні. Це правила твоєї фортеці, твоєї родини, твого будинку. У кожній сім'ї мають місце існування ті чи інші закони, свої традиції.
Ти ростеш, виховувалася у своїй родині, біля своїх батьків, брата, сестри, з їх до ти отримуєш нове світосприйняття, по-новому сприймаєш все, що відбувається. Бачиш першу мамину усмішку, усмішку щастя. У сім'ї, ти, любиш і ненавидиш, ненавидиш і любиш. Коли стаєш підлітком починаєш не любити, старшого брата і сестру. Минає півроку, і все знову по-старому. Ти знову їх любиш і скрізь і завжди з ними. Потім років через 7-8 ти йдеш зі свого будинку, летиш з гнізда, де ти виріс. І, здається, ти радий цьому. Але проходить рік, другий і все ж тебе знову тягне в той старенький будиночок, до батьків. Де ти жив до цього і де ти виріс, але змінити вже нічого не можна.
Сім'я-це святе. У цьому будинку ти виріс, зробив перші кроки, сказав перше слово. І ти повинен і зобов'язаний, любити і поважати свою сім'ю, батьків. Бо саме їм ти зобов'язаний своїм життям. Твій дім-це твоя фортеця і ти повинен його захищати.