Провідміняйте: котре приладдя. 30 .

Наз. в. котре приладдя
Род. в. котрого приладдя
Дав. в. котрому приладдю
Зн. в. котре приладдя
Ор. в. котрим приладдям
Міс. в. на котрому приладді
Окл. в. котре приладдя

Чи настане час коли в кожній родині спілкуватимуться укр мовою?
Ніхто на це питання, ще не давав відповіді. Щоразу ми чуємо, коли український народ спілкується російською, при цьому вживаючи неправильні слова та інтонацію.
Хіба не соромно? Розмовляють другорядною мовою (російською),так ще не правильно,а що можна казати за українську - милозвучну мову?
От раніше у кожній хаті урочисто Й з радісттю спілкувались українською мовою.Зараз рідше знайдешь таку людину,особливо у великому місті. Радше поїхати до села й почути теплі українські слова.
Нібито у школі вивчають її, проте дуже некрасиво виходить, коли українську та російську мови разом вживають - це вже суржик. Але зараз не про це.
Українська мова в родині - проблема суспільства 21 століття. Якщо все переосмислити, відправцювати у плані орфграфіі,усного мовлення, українська мова навпаки додасть приємності говорити, тощо.Я звичайно розумію,кожен розмовляє так, як йому зручно. Та це вже не принципи людини, це вже закладено
з самого народження,тільки при вивченні, думка може змінитись. Можна вивчати багато мов, проте все одно обереш ту,яка серцю мила. 
Чи стане період,що у кожній родині розмовлятимуть українською?Скоріше ні,чим так. Я можу помилятися, проте в Україні багато націй, це :українці,росіяни,поляки,чехи й т.д. І рідна мова в них закладена у душі.

Оповідання — невеликий за обсягом розповідний твір про одну або кілька подій у житті персонажа, що відіграють важливу роль у його долі. Обрамлення — такий композиційний прийом, за якого сюжетний твір включається в розповідь, немов у рамку, яка безпосереднього зв’язку з розвитком сюжету не має. Приклади оповідання з обрамленням: Нараз згадав гомінке обійстя баби Ґандзі, що розкинулося в самісінькому центрі села. По неділях і святах ми біля бабиної хати завжди збирались на сходини. Жила баба Ґандзя самотньо. Син мешкав у Києві, приїздив рідко. Довгими осінніми та зимовими вечорами їй не сиділось вдома: почергово ходила то до одного, то до іншого сусіди. Переповівши новини, бабця збиралась додому, але я крадькома торкав її теплу руку, нашіптував: “Казочку якусь розкажіть…” Одну з тих казок я пам’ятаю й досі… (Обрамлення.)