Написати на выбір рекламне оголошення або статтю до журналу чи шкільного веб-сайту, або відгук на твір мистецтва в публіцистичному стилі (обсяг 120 слів)

Любий мій,брате!
Дуже багато часу минуло,а ми з тобою так, й не спілкувались,мені дуже тебе не вистачає.В мене все добре,навчаюся дуже гарно,батьки як завжди хвалять.А в тебе там як?Мені цікаво,чи щось нове в тебе там з'явилося,чи з'явилися в тебе там друзі?Як з навчання в тебя?Ось у мене дійсно дуже багато трапилося,я записалася до гуртка з в'язання,хожу в хор,мій викладач говорить,що у мене божественний голос,але я почала дуже часто хворіти,і пропускати заняття.Я даже навчились готувати твою улюбленну страву.Дуже прикро що тебе не має поряд зі мною.Мі всі дуже сумуємо за тобою,чекаємо тебе вже найближчим часом вдома. У мене для тебе навіть є маленький подарунок.Приїжджай,та ти його побачиш.З любов'ю твоя молодша сестра. 

З малими дітьми кожній матері нелегко. А коли мати ще й учителька?

Мені, щоправда, гріх на своїх донечок нарікати, але теж, бувало, і насердять, і насмішать. От хоч би й сьогодні. То ні світ ні зоря на ногах, а це, ну, ніяк не прокидалися вранці. Поки розбуркала обох, поки зібралися, поки в садок дочалапали — ледве до школи встигла. Настроїлася на урок чи ні, як уже й дзвінок. Заходжу в шостий клас — людоньки: те без зошита, те без ручки, те спізнилося... Так мені чогось жаль себе стало, так жаль! Увесь білий світ почорнів для мене.

Та урок є урок, мушу проводити. Відкриваю сумку і враз як розсміюся! Діти здивовано: що сталося? А в мене в сумці — одним-одна лялька, нічого більше! Учора ввечері — я собі й байдуже — довгенько донечки з моєю вже спакованою сумкою носилися, вранці було не до «ревізії» — тож і прийшла вчителька до школи тільки з лялькою.

Посміялися ми від душі, і від мого поганого настрою ані сліду не лишилося. Потрібні слова з'явилися мовби самі собою, і урок, заздалегідь на провал приречений, минув, уявіть собі, дуже славно. Весь день мені лялька освітила