Прочитайте текст, вставте закінчення прикметників. Запишіть текст, закінчення прикметників виділіть . Визначте рід прикметників. СОЛОВЕЙ Мабуть, радісн… весна заключила довготривал… договір із солов’єм, бо ледве завітає вона до нас, ледве дуне нов… життя в природу, як наш співак вже почне свою пісеньку. Він, як справжн… артист, шукає широк… вільний р, тих… ніч, бо лиш там може його спів розливатися!\ Завдання 3 - Вставте потрібні за змістом прикметники. Запишіть текст, підкресліть прикметники, виділіть закінчення. Визначте рід прикметників Ми любимо весну …, …, і грімницю у тучі, і дощик …, і луки …, і ріки …, і поле …, і … оселю, і цвіт у маю всю землю свою. Слова для довідок: співучий, зелену, чудесну, глибокі, широкі, веселу, рідну.

Объяснение:

радісна-ж.р.

довготривалий-ч.р.

нове-с.р.

справжній - ч.р.

широкий - ч.р.

тиха - ж.р.

завдання 3:

ми любимо весну чудесну, веселу(ж.р.) , і грімницю у тучі, і дощик співучий(ч.р.) , і луки зелені( не має роду ,бо множина), і ріки глибокі(немає роду), і поле широке(с.р.) , і рідну ( ж.р.) оселю…

Ось це рішеня там написала я

       Пропоную скласти такий веселий діалог:

- Привіт, Оленко. Як справи? Тільки кажи швидше, бо я до школи йду.

- Привіт, Марусю, все добре. А чого ти так пізно йдеш до школи?

- Чого це пізно? Зараз же сьома ранку!

- Ти помиляєшся, Оленко. Зараз сьома вечора.

- Та невже. І дійсно, на телефоні написано, що зараз дев’ятнадцята година.

- Як ти могла ранок з вечором переплутати?

- Сьогодні після тренування я прилягла подрімати. А коли прокинулась, вирішила, що вже ранок.

- То ти й поснідати встигла?

- Уяви, так. Оце дивна історія сталась.

- Навпаки не дивна, а дуже весела. Вертайся скоріш додому,  бо скоро стане темно. Та й школа вже зачинена.

- Дякую, дуже добре, що тебе зустріла. На все добре!

- Бувай!

 

 

Дмитрик. Бабусю, ми були сьогодні в музеї і бачили фігури кам’яних баб. їх привезли туди з наших південних степів. Уявляєш, їм уже дев’ять чи десять століть! Яся. На деяких я побачила разки намиста. Не справжнього, а висіченого з каменю. Бабуся. До каміння в наших далеких пращурів була особлива увага. Камінню поклонялися, його боялися, йому приносили жертви. За давніми народними віруваннями, каміння могло народжувати людей, а люди могли перетворюватися на каміння. Яся. То, може, ці кам’яні баби — люди, перетворені на каміння? Бабуся. Таке, очевидно, буває тільки в казках. Але в нашій мові є багато цікавих висловів. У них згадують нібито про каміння, а насправді говорять про характер людини. Кажемо, що хтось має кам’яне серце, тобто це про байдужу, нечуйну людину, яка не відгукується на чужий біль. Дмитрик. Я ще чув: «Вона закам’яніла». Бабуся. Так кажуть, коли хтось дуже злякався, почув страшну звістку. Яся. У кам’яних баб серця не було, але, мені здається, вони відчували час — усі віки, які проминули на цій землі. Запам’ятаймо!