5 речень из непоширинеми звертанями

Я народилася та живу в місті під назвою Броди. Це мій улюблений куточок на Землі. Я дуже люблю мальовничу природу цього місця. Безкрає синє небо, яскраве сонечко, густі трави та квіти, міцні стрункі дерева. Тут, в моєму рідному краю, живуть мої найближчі люди - батьки та друзі, знайомі та сусіди. Завдяки ним я відчуваю себе частиною життя, почуваю себе удома - потрібною та коханою. Люди, що живуть поруч зі мною, розділяють ті радощі, турботи та сподівання, незважаючи на те, хто вони за національністю та якою мовою розмовляють. Бо рідний край - це не місце на карті не держава навіть, це кохання в серці. Мій рідний край - це мова, пісні, книжки. Це знайомі з дитинства казкові герої. це найперші спогади про власне життя. Згадуючи про людей, яким доводиться залишати рідний край, їхати на чужину й жити там, я уявляю, як їм важко. А ще гірше - бачити свій улюблений куточок на Землі у занепаді, зруйнованим війною. 

Хочу розпочати свою розповідь зі слів Василя Сухомлинського-"«Виховуй у собі людину – ось, що головне. Інженером можна стати за п’ять років, вчитися на людину потрібно все життя». Усе життя В.Сухомлинський натхненно працював, творив, вчив та виховував. І ось, діставшись до зірок, він педагог – практик і письменник, публіцист та критик. Він є прикладом людини ,яка взяла себе в руки і досягла великих цілей. Тому треба з самого маличку мати свій розум та надіятися тільки на себе . У дитинстві прикладом для нас були наші батькі,які вчили поважати дорослих, не шкодити природі та не гризти нігті, бо тоді заведуться паразити.