1. Укажіть речення з однорідними членами: * А) А струна задрижала швидко-швидко, і за мить Кріт побачив біля свого вуча сірого волоханя. Б) Кінь перестрибнув рів і помчав через гусячу царину в лугову синь В) А ниви пахли хлібами, і шуліки високо в небі погойдувалися на крилах. Г) Ось упала галузка, ось розігнулася гілка, ось із-під листка вивільнився мережаний лист папороті. ось здивовано випробувала свій голос пташина.

Б) Кінь(підмет) , перестрибнув і помчав(однорідні присудки)

ответ: Я живу на дереві. Не можу жаловатся, мені затишно і сухо. Дерево велике, і у мене сотня братів, одні відлітають, інші залишаються. Кажуть, що якщо полетиш, то більше ніколи не повернешся. Я турбуюся за своїх братів. Де вони? Як їм? Чи знайшли вони інше дерево? Я боюся так само як і вони полетіти, і не повернуться. Мені подобається, коли йде дощ. Краплі чистої води стікають з мене даючи прохолоду дереву. Я люблю дощ. Він дає щастя, і забезпеченість водою. Мені не подобається, коли моїх братів зривають, і ще коли настає осінь. Восени ми всі повинні полетіти, залишаючи нове місце, для нових листя. Я мрію, про те, що не будуть зрубувати дерева і будувати на їх місці будинку, я мрію, про те, що не будуть рвати гілки, для виробів або гри з собакою. Я хочу завжди бути листочком. Жити можна спокійно, нічого не боячись. Добре бути листочком...

Осінь була суха, небо зоряне. Ледве блищала здалека тоненькою смужкою річка, темнів гай. Сонце тільки зійшло. Садок був уже пожовклий. Нога м’яко ступала по опалому листю, шелестячи сухим шелестом. Повітря було напоєне пахощами від того листя. І ці пахощі, і трохи холодне повітря, і червоне ще сонце бадьорили.У невеличкому круглому гайку було так само, як і в садку: жовто і напівмертво. Видно було, що за кілька часу й цього не буде, сніг укриє все, і все буде мертве. Та дарма! Зараз звідусіль віяло свіжістю, бадьорістю, силою. Це мертве віщувало незабаром живе.Те живе, що має прийти, що неодмінно мусить прийти, чулося в усьому: і в цьому свіжому повітрі, і в тому вічноосяйному сонці, і навіть у цьому жовтому листі, що, зогнивши, мусило дати початок новому буйному життю. Ні-ні, це була не смерть, а відпочинок — відпочинок здоровий, свіжий