Составьте диалог на тему нравиться ли вам дистанционное обучение

М: привет карл! Что ты думаешь об образовании на сегодняшний день?

К: привет майк! Я думаю что получение образования на сегодняшний день как и раньше является важным этапом в жизни каждого человека.

М: Ты считаешь, что без хорошего образования не возможно стать успешным человеком?

К: Нет! Я так не считаю. Успех в жизни человека определяется и многими другими факторами: везением, трудолюбием, любовью к своему делу.

М: А как ты сам учился в школе?

К: Я учился плохо. Я был одним из самых худших учеников в школе. И в 16 лет я покинул её.

М: Ну как же тогда тебе удалось стать успешным бизнесменом?

К: Сразу после школы я устроился работать в магазин электротоваров. Я очень много трудился. В последствии я основал свою компанию.

М: Не думаешь-ли ты, что годы потраченные для тебе в школе в пустую.

К: Нет! Я так не считаю! Я часто прогуливал уроки, проводя время в школьной библиотеке. Я увлекался фантастической литературой и много читал про компьютеры. К тому же у меня в школе было много друзей, которыми я до сих пор общаюсь.

М: Чтобы ты посоветовал современной молодёжи?

К: Я бы посоветовал заниматься каждому своим любимым делом. И много трудиться!

Объяснение:

З великої літери ми завжди пишемо перше слово нового речення, бо треба показати, де закінчується одне речення і починається інше. Крім того, з великої літери пишуться власні назви - фамілії, імена та по батькові людей, назви міст та країн, тощо. Це треба робити тому, що власні назви - це не просто слова: наприклад, ім'я людини не можна писати з маленької літери, бо це буде зневажливо по відношенню до неї. Таким чином, пишучи власні назви з великої літери, ми висловлюємо повагу до понять, що виражені ціми словами.

На перший погляд, дивне запитання. Але з іншого боку... Чому б нам не замислитись над ним і не спробувати відповісти?!

Я живу в Україні, це моя Батьківщина. Як більшість моїх однолітків, скажу чесно, в побуті я спілкуюсь російською мовою. Але в школі ми всі вивчаємо українську мову. Мені здається, що інакше і бути не може. Чи можливо жити в Україні і не володіти українською мовою? Це все рівно, що жити, наприклад, у Німеччині і не знати німецької мови. Мені здається, що всім українцям варто замислитись над цим. Якщо всі громадяни України будуть говорити російською мовою, тоді у нашої країни не буде власного майбутнього. Чим наша держава буде відрізнятись від Росії? Мабуть, нічим. А як же наша культура, історія... Невже українська нація просто зникне з Землі? За що ж тоді боролися наші пращури?

Коли я сьогодні дивлюсь американські фільми, мене вражає, як їхні школярі з гордістю говорять, що вони — американці. Невже ми, діти України, не здатні пишатися своєю Батьківщиною? Мабуть, здатні. А для початку ми, всі громадяни нашої держави, маємо вивчати українську мову. Якщо ми будемо говорити і думати рідною мовою, нас будуть поважати в інших країнах. Хіба не так?!