Скомпонувати короткий виступ, використовуючи крилаті вислови. 1. Не забувайте того доброго, що вмієте, а чого не вмієте, того навчайтеся (В.Мономах 2. Усі прагнуть навчати інших, а самі не хочуть учитися. 3. І від добрих учителів не всі добре вчаться. 4. Це ж велика дурість – хотіти говорити, а не хотіти бути зрозумілим (Ф.Прокопович). 5. Інакше дивиться на світло орел, а інакше – сова (І.Величковський). 6. Не може при добрі той жить, хто хоче злу й добру служить, бо, хтівши догодить обом, він стане злу рабом (І.Франко).

Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається
Рідна мова - не полова: її за вітром не розвієш.
Більше діла — менше слів.
Будь господарем своєму слову.
Мовивши слово, треба бути йому паном.
Слово — не горобець, вилетить — не спіймаєш.
Від красних слів язик не відсохне.
Від солодких слів кислиці не посолодшають.
Від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи.
Від теплого слова і лід розмерзається.
Вода все сполоще, тільки злого слова ніколи.
Впік мене тим словом, не треба й вогню
Востер мову, та дурний голові дістався.
Де двоє працюють, там і пісня чути.
Де пісні, там і молодість.
Де пісня співається, там щасливо живеться.
Дурна мова - не прислів'я.
Гол, як сокіл, а гострий, як бритва.
«Господи, помилуй!» - не важко говорити і легко носити.
Два запору - губи та зуби, а мови упину немає.
Для мови немає ні замку, ні заборони.
Йому на зуб не попадайся.
Живе слово дорожче мертвої букви.
Жив-був цар Овес, так і казки все забрав.
Жив-був цар Тафута - казка вся тута.
Можна багато сказати і короткої промови.
На всякого Єгорку є приказка.
На одному віче, та не одні мови.
На чужий роток не накинеш хустку.
Наговорив сім верст до небес і все лісом.
Не кидай слова на вітер.
Не всяка пісня до кінця допевается.
Не всяка прислів'я до місця мовиться.
Не всяке слово ставлять в рядок.
Не давай волі язику в хмелю, в бесіді і в гніві.
Не багато думано, а добре сказано.
Не сквернит в уста, а сквернит з вуст.
Не дивно, що переговорено, а те, що недоговорено.
Немає казки без правди.
Ніхто за язик не тягне.
Він за словом у кишеню не полізе.
Від одного слова - " так " на століття сварка.
Пень - не околиця, пуста мова - не прислів'я.
Переливати з пустого в порожнє.
Піснею душа радіє.
Піснею душа росте.
Співати добре разом, а говорити - порізно.
По промові дізнаються людини.
Прислів'я - квіточка, а приказка - ягідка.
Співаєш ти мотивно, та слухати гидко.
Прислів'я - не покормица, а з нею добро.
Прислів'я під повік не сломится.
Прислів'я ведеться - як хата віником метется.
Прислів'я всіх справах помічниця.
Прислів'я до речі мовиться.
Прислів'я не дарма мовиться.
Прислів'я не повз мовиться.
Прислів'я не на вітер мовиться.
Прислів'я не докір, а почухається і злодій.
Прислів'ями на базарі не торгують, а всім вони потрібні.
Прислів'я не обійти, не об'їхати.
Перш ніж вживати прислів'я, треба знати, з чим її їдять.
Мова без прислів'я, що суп без солі.
З піснею і праця йде на лад.
Своя мова - перший супостат.
Скажеш курці, а вона всій вулиці.
Скажеш з нігтик, а переказували з ліктик.
Скажеш слово, а додадуть десять.

Перше слово «мама» людина каже рідною мовою, вивчає українські літери, складає з них слова, поповнює свій словничок. Українська мова — наймелодійніша і найбарвистіша у світі! Це мова нашого народу, це мова, котрою я спілкуюся. Неможливо передати словами усі барви рідної мови — її треба чути, вивчати, знати. На жаль, деяка частина українського народу не знає рідної мови і спілкується російською, але в цьому немає ніякого злочину. Якщо зручно, то нехай розмовляє, це краще, ніж чути суржик. Від змішування української і російської страждають обидві мови.У мові одухотворяється весь народ і вся його Батьківщина, народний дух... Усі природні явища: бурі і грози, дощі і сніги — відбиваються в рідній пісні, в рідних мелодіях. Краса української мови живе у творах письменників. Саме вони змогли передати нам її красу, саме це і є підґрунтям для української літературної мови. Але у творах відбивається не тільки краси природи і природних явищ, а ще й уся історія духовного життя народу. Кожне покоління передає наступному свої надбання, здобуті протягом життя. У цю скарбницю рідної мови складають плоди сердечних рухів і «мелодію душі», плоди історичних подій, сліди пережитого горя і пережитої радості — все це народ зберігає у рідній мові. Мова є найважливіший, найбагатший і найміцніший засіб, що з'єднує минулі, теперішні і майбутні покоління.У житті є багато поганого, інколи зло перемагає добро. Але мову, безперечно, відносимо до добра! Тому шануй і поважай українську мову! Використовуй у розмові тільки добрі слова, не лайся і не сварися! І тоді ще однією доброю людиною у світі стане більше!

.