Запишіть речення, підкреслить у них частки: Хай весна приносить щастя в кожну хату. Як хороше, коли в осінній млі летять ширококрилі журавлі. Крайнебо з рожевого перейшло аж у криваво-червоне. Розплелася густа коса аж до пояса. Не сивий мудрий, а старий. І ось після розлуки знову я прийшов сюди – в місця, серцю милі.

1. Вранці (це було недавно, в березні) ми зібралися біля школи, щоб їхати на районне свято української мови. 2. Чекали Петра (у Петра погана звичка завжди запізнюватися) і розмовляли про се, про те. 3. Раптом Сергій

згадав, – і треба ж таке! – що забув сопілку вдома на дивані. 4. Складав усе в

сумку і от сопілку забув покласти (поки щось десь знайдеш, то знаєте, як

воно буває!). 5. Отак завжди в нас: готуємося до чогось цілий місяць, – скільки про цю підго-

товку розмов буває, скільки метушні! – а коли

доходить до діла, то нам бракує простої зібраності.

Мій обов’язок перед природою. Живучи в наш складний час ігаючи за життям свого народу й усього людства, я часто замислююсь, що чекає на всіх нас у майбутньому.

Інколи мені здається, що на людство чекає прекрасне майбутнє. На землі не буде більше великих воєн, завдяки досягненням науки і техніки, людство назавжди очистить планету від усього сміття, яким воно заповнювало її протягом кількох століть. Усі люди будуть жити в гармонії з навколишнім світом і природою.

Ми всі у боргу перед природою. Важливо поважати свою матір-землю. Ні в якому разі не допустити цілковитого знищення усього живого на ній. Бо, коли це станеться, ми, люди, теж зникнемо, і наш обов’язок зараз — не допустити цього.

Не допустити хоча б того, що цілком і повністю залежить від нас і називається людським чинником.

З уроків географії ми знаємо, що природа — це безкраї степи, на яких дозріває зерно нового врожаю. Це могутній Дніпро з тихими затоками та довгими вітами верб. А навесні цвітуть і милують око молочно-білі сади. Не можна навіть дібрати слів, щоб розказати про все, що відчуваєш.

Объяснение: