З’ясуйте, у якому реченні звертання виражене субстантивованим прикметником (тобто прикметником, який перейшов у іменник) 1. Скажи мені, мій братику, королевий цвіте! 2. Спи ж ти, малесенький , пізній бо час. 3. Діду, серце, голубчику, заграй яку–небудь 4. Місяченьку! Наш голубчику! Ходи до нас вечеряти.

Привіт! Як справи?

- Доброго ранку! Нарешті зустрілися, сто років не бачилися! В мене все добре. Як ти?

- У мене теж все гаразд.

- Куди підемо?

- Можна у кіно, парк чи кафе. Тож обирай.

- Тоді я пропоную спочатку прогулятися до парку, а пізніше можна буде відвідати одне затишне кафе.

- Ну, то добре, ходімо вже. Розповідай, як твої успіхи у навчанні

- Усе добре, потроху просуваюся.

- Як не дивно, але в мене теж саме.

- Тож усе, як завжди.Ого вже 13 година мені потрібно йти!

-Куди?

-Ми з мамою йдемо у кіно.

-Я сподіваюся що ми ще зустрінемося.Бувай!

-Бувай!

 Я знаю життя з усіх боків і тих, що завжди не задоволені чимось – і в будь-якій ситуації починають тривожитися.  Гонта з ЗалізнякоЙтрубки закурили.  Страшно закурили .
Йдуть та й ідуть, чорні, похилі, мокрі, нещасні, немов каліки-журавлі... Йдуть і зникають у сірій безвісті (М. Коцюбинський
 Ми скликали зібрання виборців і він представлявся виборцям. Промовляв (І.  Франко). Я старий чоловік. Бідний чоловік (І. Франко). На Чубинського напав тепер страх. Ганебний, підлий страх (О. Довженко
Уже й час літній настав, спека стоїть нестерпна, а тут в холодочку ми сидимо і згадуємо, а ви…(
 А москалі їй назустріч, Як один, верхами
 Все, що на умі, то й на язиці
Тихе батьківське поле за поліським селом розляглось. Все чекає когось, не діждеть- ся когось
Купив уранці два тюльпани, один віддав тобі .