В селе считали Артема за чудака...к церкви его разве что только на веревке затянешь, тяжело работал на маленьком клочке земли, что едва могла прокормить его семью, а книги покупал. Бывало, на ярмарке люди, спродавшись, и к ветчину заглянут, а он – Нет-нет...он купит на выторгованные деньги книжку с картинками и так же на нее смотрит, так ее гладит рукой, словно кто знает - какое добро приобрел! И дома вечером потом напрасно Лий переводит, лупя глаза в ту книжку. А для чего то? Не господин же какой, не поп, даже не писец из расправы, а себе мужик! Разве это мужицкое дело книжки читать!... тут найти частички

Сізіфова праця. Фразеологізм має цікаве походження. За оповідями колись давно жив чоловік, який погано ставвився до життя. Прийшла якось до нього смерть й захотіла забрати його. Проте чоловік викрутився сказавши що мусить віддатим всі борги. Так чоловік зміг три рази надурити смерть на четвертий вона йому не повірила й чоловік повязав її й кинув в підвал. Побачив Бог що люди не помирають й почав шукати смерть. Знайшовши її він розгнівавшись на чоловіка сказав що тиой буде в пеклі доки не викотить камінь на гору.Сам фразе ологізм означає марна праця.

Коли я замислився на тему добрих вчинків, мене зацікавило питання: «Що таке добро?» Я відкрив тлумачний словник і прочитав: «Доброта — це внутрішнє відчуття людини, яке можна висловити як словами, так і вчинками».

Ось якими вчинками я можу робити добрі справи: погодувати птахів взимку, зібрати іграшки й книги для дітей в дитячий будинок, до мамі по дому, посміхнутися перехожому…

Для добрих справ не треба чекати слушної нагоди, їх треба робити кожен день. Також, треба бути ввічливим і з повагою ставитися до людей, особливо до старших за віком.

Якщо тебе оточують добрі люди, ти сам стаєш добрішим. Не дарма є прислів’я: скажи мені, хто твій друг, і я скажу тобі, хто ти.