Визначте ключові слова в тексті.Чи не на всіх картинах козак Мамай вродливий січовик десь він трохистарший десь він молодший. Дядечко невеличкий кремезний з чорнявимивусами з козацьким оселедцем у жупані. Одяг на ньому на якійсь картині багатший на якійсь зовсім Здебільшого Мамай зображений ізбандурою в руках.Давні портрети Мамая мальовано ніби дитячою рукою бо й справді-таки то був народу нашого дитячий вік а може й зовсім не дитячийа тільки не дійшло крізь лихоліття майже нічого до наших днів крімхіба східнослов'янського дива-дивини «Слова о полку Ігоревім». Нічогоне збереглося крім теплого мармуру труни Ярослава крім чудових мозаїкта фресок Київської Святої Софії крім десятка літописів. Нічого не маємовід предків крім купи книг друкованих любовно в Києві, Острозі, Львові, крім безлічі мудренних візерунків на кераміці на склі на золоті, крім гострих діамантів гумору народного, крім вічно живої пісніЗа О. Ільченком)​

Львів - прекрасний куточок Західної України. Скільки теплих думок і спогадів навіває це місто. Напевно, в усьому світі не знайдеться людини, яка б, відвідавши це місто, не захотів повернутися знову. Пейзажі, архітектура, привітні жителі, кава, шоколад - все це маленький список того, чим славиться Львів сьогодні.

Серцем міста по праву вважають стару частину. Скільки мільйонів пар ніг щорічно проходять відомої Площею Ринок. Хтось на роботу, хтось в пошуках пригод, а хтось просто прогулюється на екскурсії. Окрасою ж площі, безумовно, залишається Ратуша - справжній львівський Біг-Бен. Обійти цю красу неможливо. Там, нагорі, відкривається зовсім інший Львів. З висоти пташиного польоту видно пагорби, позолочені купола і такі старовинні і одночасно величні будівлі. А чи чули ви коли-небудь, що Львів називають містом легенд? Це дійсно так. Львівська архітектура надзвичайно старовинна. Здається, що кожна стіна дихає історією, кожен елемент приховує безліч цікавих легенд. А величні кам'яні леви дивляться на жителів і гостей міста майже з кожного будинку. Вони стоять на обороні, захищаючи своє рідне місто - місто Лева.

Тому, якщо у вас поганий настрій, обов'язково відвідайте Львів. Ця маленька країна шоколаду: чорного, молочного, гарячого, зуміє миттєво налаштувати кожного на позитивні думки. Місто захоплює, зачаровує. Сьогодні це жива історія, яка тягнеться по вузьких вуличках з бруківкою. Львів варто побачити на власні очі, відчути атмосферу, зануритися в історію. І тоді вже не залишиться ніяких сумнівів, що Львів - це місто, яке може перенести будь-якого в минуле.

Богдан Хмельницький, безумовно, є однією із найвідоміших постатей української історії. Як казав про нього автор «Історії України-Руси» та перший президент України Михайло Грушевський, його (Хмельницького) біографія була такою вбогою на реальні факти, наскільки багата легендами.

На відміну від козаків, які часто не могли похизуватися походженням, Богдан-Зиновій був представником іменитого роду. Його мати, Агафія, була з родини Ружинських, корені якої сягали аж до Рюриковичів. Освіту ж молодий Хмельницький здобув у Львівській єзуїтській колегії (поряд знаходиться Храм святих апостолів Петра і Павла), а згодом вступив до реєстрового козацтва. Але з часом він подався до Запорізької Січі, щоб звідти почати визвольну війну 1648 року.

У квітні цього ж року війська Хмельницького проходили через хутір Кривий Ріг. Напували своїх коней в ріці Саксагань, відпочивали у дубовому гаю. В урочищі Жовта Ріка гетьман розкинув свій табір. Майже місяць тут відбувалися бої з польськими військами. Перемога була на боці козаків. Саме з цієї битви почалася визвольна війна, у якій було місце як перемогам, так і поразкам. Закінчилася вона у Переяславі підписанням сумнівного договору.

Пройшло багато часу з тих подій. Хутір Кривий Ріг переріс у величезне промислове місто, а робітниче селище Жовта Ріка було перейменовано у Жовті Води у трьохсоту річницю битви під проводом Богдана Хмельницького.

В Україні є дуже багато пам'ятників Богданові Хмельницькому. Не забули про нього й у Кривому Розі. Встановили його у 1954 році, на 300-річний ювілей «об'єднання» Росії та України внаслідок поразки останньої у визвольній війні 1648–1654 рр.