Складений кількісний числівник 894 поставити у формі родового та орудного відмінка однини. даю 20 б

ответ: Р- вісімдесят дев'яносто четвертого

Ор- вісімдесяти дев'яносто четвертим

Н.в вісімсот дев'яносто чотири

Р.в вісфмсот дев'яносто четвертого

О.в вісімсот дев'яносто четвертим

-привіт! як твої справи? радий тебе бачити.
-привіт ! у мене все гаразд.
-що ти будеш купувати?
 -я завжди купую газету з телепрограмою та свій улюблений журнал
-а який твій улюблений журнал?
-це gameplay
-А про що він?
-У ньому розповідається про новини комп'ютерних ігор та новинки відеокарт.
-мене також це цікавить.скільки він коштує?
-У порівнянні з іншими журналама про комп'ютер він коштує недорого.
-добре. Я також придбаю цей журнал
-ти не ш, що купив саме цей журнал. він дуже цікавий і корисний.
-дякую! до побачення .
-до зустрічі 

ответ:

я вважаю,що ніхто й ніколи не зможе зрозуміти, що таке щастя. для когось – це купа грошей та величезний будинок, а для іншого – здоров’я рідних. більше того, у кожного з нас воно асоціюється з різними речами. хтось вбачає у щасті мішок дорогоцінних прикрас, а воно нагадує картину, яка відображає все те, що було для мене близьке раніше, і те, що робить мене щасливою зараз. проте малюнки на цій картині змінюються відповідно відповідно до віку.

 

перш за все, це пов’язано з пріоритетами. у дитинстві я раділа новим іграшкам та цукеркам, що купувала мені мама. щастя для мене було матеріальним, але ж я була дитиною і не зовсім розуміла, що таке щастя і яка людина є щасливою. напевно, так було у всіх із нас, адже розуміння певних речей приходить з віком, і ми не можемо засуджувати один одного за те, чого не розуміли.

з часом пріоритети змінюються, і на зміну матеріальним цінностям частково приходять моральні. я відчувала себе дійсно щасливою,коли,приходячи додому, поринала у світ казок, де добро перемагає зло і де всі принцеси завжди знаходять своїх принців. це вже не було те матеріальне задоволення, яке я отримувала від нових іграшок, це було щось більше. я справді була щаслива.

 

ні для кого не секрет, що кожен із нас сприймає літературу по-різному. хтось просто поглинає інформацію, а хтось читає між рядками. думаючи про щастя, я завжди згадую маленького принца із однойменної повісті. маленька троянда була не просто квіткою, про яку він піклувався, вона була об’єктом його кохання, причиною щастя. з появою квітки принц почав жити.

по-друге, коли людина дорослішає, в неї не залишається часу на щастя. це надзвичайно сумно. для мене дорослі наче роботи, що живуть за принципом робота – дім, не залишаючи місця і часу для щастя. я щиро радію за людей, що в душі залишаються дітьми. вони щасливі…

я майже втратила ту дитячу віру у казки, а це значить те, що я стала дорослішою. мене це лякає. хоч зараз для мене щастя не в грошах, проте я не знаю коли стану дорослою і почну бачити щастя саме в них. гроші й інші матеріальні цінності я сприймаю як належне, хоча це і не зовсім правильно, але зараз мене щасливою робить інше. це книжки, хоч іноді не зі щасливим кінцем, рідні та друзі, що мене оточують, те, чим я займаюсь і дійсно люблю.

объяснение: