Укажіть складне речення зі збігом двох сполучників, у якому правильно розставлено розділові знаки А) Небо аж дзвенить, і, хоч сонця ще нема, а ці дівчата вже передчувають його. В)Чабан — це той, хто восе життя на ногах, кого спека продублює і осінні мряки пронизують до кісток, і, коли інші ще сплять, він уже з отарою виходить з кошар у мокpі поля на свої цілоденні вахти. Б) Між лісом і струмком долонька лугу, й, коли йти по траві, то 3-під ніг весь час вискакують прозорокрилі коники. Г) А Батий думав щось своє, він ховав ці думи в собі або, коли опівдні пригрівало сонце виходив з юрти, сідав у зручне

   ⇒Прислів'я та приказки з антонімами:
1. Більше діла - менше слів.
2. Весна красна квітками, а осінь - пирогами.
3. Добрі діти доброго слова послухають, а лихі й дрючка не бояться.
    ⇒ Прислів'я та приказки з синонімами
1.  Біда ходить не одна, а із собою ще й горе водить.
2. Ледар та нероба - їм свято в понеділок.
3. Від дощу не у воду, а від огню не в полум’я.
    ⇒ Прислів'я та приказки з омонімами
А)1. Дівчина без коси не має краси. (коса - зачіска) 
2. Коси, коса, поки роса, а як роса додолу, то ми додому. (коса - знаряддя праці)
Б) 3.  Як кіт з оселедцем панькався! (оселедець - страва)
4 . Усім козак, лиш оселедець не так. (оселедець - зачіска старовинна)

     Я народилася та живу в Україні, це моя Батьківщина, мій улюблений куточок Землі. Я дуже люблю мальовничу українську природу. Безкрає синє небо, яскраве сонечко, густі трави та квіти, міцні стрункі дерева. В усі пори року вони для мене найпрекрасніші в світі. Хоч, я впевнена, на Землі є багато красивих місць, не схожих на мою країну, і для тих, хто там народився, вони – найгарніші. І я б також хотіла подорожувати та побачити всі дива світу на власні очі.

Тут, в моєму рідному краю, живуть мої найближчі люди – батьки та друзі, знайомі та сусіди. Завдяки ним я відчуваю себе частиною життя, почуваю себе як удома – потрібною та коханою. Люди, що живуть поруч зі мною, розділяють ті ж радощі, турботи та сподівання, незважаючи на те, хто вони за національністю та якою мовою розмовляють. Бо рідний край – це не місце на карті, не держава навіть, це кохання в серці.

Мій рідний край – це мова, пісні, книжки. Це знайомі з дитинства казкові герої. Це найперші спогади про власне життя. На мою думку, втратити все це – величезне горе. Згадуючи про людей, яким доводилося залишати Батьківщину та жити на чужині, я можу уявити, як важко їм було. А ще гірше – бачити свій рідний край у занепаді, зруйнованим війною…

Усі ми на Землі – добрі сусіди, кожен з нас іде непростим шляхом власного життя. Ми маємо поважати одне одного. Я хочу, щоб ми жили мирно, щоб назавжди зберегти недоторканими дорогі для нас рідні місця, що для кожного з нас свої власні.

Невже можна все це покинути і поїхати на чужину, де нема таких чудових краєвидів, розумних, доброзичливих та веселих людей, мелодійної та цікавої мови!

Read more: http://ycilka.net/tvir.php?id=877#ixzz41eaJuqCm