Запишіть прислів‘я, додаючи особові закінчення дієслів. 1. Як хоч.. багато жати, то треба мало спати. 2. Зима спита.., де літував. 3. Зга.. на знивах хвилину, втрат.. не одну зернину. 4. Добрі жорна все перемел..

1. Як хочеш багато дати, то треба мало спати.

2. Зима спитає, де літував.

3. Згайнуєш на жнивах хвилинку, втратиш не одну зернинку.

4. Добрі жорна все перемелють.

Перший домашній улюбленець - мій собака Мухтар, якого я сам обрав і сам виховував. Перші друзі - сусідські діти, хлопці й дівчата різного віку. Перші сварки та розуміння, що люди бувають різні. Перші друзі, деяких з яких досі займають важливе місце у своєму житті. Перші поразки і перші здобутки. Перші розчарування і перші радощі. Перша музика, яка дуже сильно вплинула на формування мене, як особистості, і яка досі зі мною і підтримує мене у важкі хвилини. 
А як у дитинстві хочеться вчитися, я з нетерпінням чекав 1 вересня, аби почати вчитися у першому класі, бо вже з дитячого садка я знав про таке місце, як школа, де дітей навчають найрізноманітнішим речам і прагнув туди. І ні з чим не порівняти ці відчуття, які переповнювали мене на святі першого дзвоника, і через все життя я несу це прагнення до знань, до усіх нового, що мене оточує і сподіваюся ця цікавість не покине мене до самої смерті. Коли я був маленьким, то завжди мріяв якнайскоріше вирости. Мені здавалося, у дорослих життя набагато цікавіше - вони можуть ходити, куди схочуть, вміють користуватися складними пристроями та керувати автомобілем, можуть самі обирати одяг, лягати спати коли вони самі захочуть, а не о 9 годині, дивитися телебачення досхочу... А батьки тільки посміхалися та казали не поспішати, і що вони віддали би багато, аби знову стати дітьми, і як шкода, що тоді я цього не розумів і якнайскоріше намагався вирости, аби стати дорослим, як і мої батьки. 
Дитинство накладає відбиток на все життя людини, бо саме в цей період формуються основні риси характеру та світобачення, здібності та таланти. І не в останню чергу від того як пройшло твоє дитинства залежить, чи зможеш ти добитися чогось у навколишньому світі, який незважаючи на всю свою красу є доволі жорстоким і невблаганним, і потребує від нас іноді напруження усіх наших сил, аби зробити щось важливе і величне. 
Я вдячний своїм батькам за те, що моє дитинство було щасливим. Я не був розпещеною дитиною, проте мав усе необхідне, а головне - їхню турботу та увагу. Вони з дитинства навчали мене самостійності, тому я завжди мав вибір, що мені робити, коли мені це робити та інше, і зараз я бачу наскільки це мені допомагає у моєму студентському житті. Я б хотів, щоб теплі почуття, які викликають дитячі спогади, допомагали нам долати труднощі дорослого життя.

Весна, літо, осінь і зима. Кожна пора року по-своєму гарна. Осінь мені подобається найбільше. Поясню чому. По-перше, кольори осені зачаровують мене своїми барвами. Не можу не замилуватися жовтим, червоним, багряно-золотистим вбранням дерев. По-друге, осінь щедра на достиглі сливи, груші, виноград. Вони такі смачні і пахнуть медом. Ми із задоволенням ласуємо ними. По-третє, восени ми з татом часто ідемо у ліс збирати гриби. Саме о цій порі вони ростуть густо-густо. Ось чому осінь мені подобається найбільше. Це чудова пора року!