ОЧЕНЬ Найдите обособленные предложения. Отож на пристанi, як сон Зморив, узяв собi в полон Артiль вантажникiв i тиша, Замкiв закованих мiцнiша, Лягла на кручi й на затон, П'ятiрка сивих плотарiв Сидiла в тiнях яворiв. Варили кашу на тринiжку, А молодий козячу нiжку Смоктав i рiч сповага вiв. Я теж пiдсiв до них...- тодi Дощi пройшли i на водi Ще хвилi в'юнились, ще зорi Стояли тихi та прозорi, Як першi маки молодi. Ще вечiр спав в очеретах I полохливий мокрий птах Шукав гнiзда. Об тiй годинi Знайшли ïх трьох в оцiй долинi: Один юнак, а два — в лiтах. Знайшов ïх хлопчик iз села Iз нашого. Смертельна мла Ще молодого не зв'ялила, А двох старiших обпалила, Холоднi очi сповила.

Ауффф

Объяснение:

Мовчання - золото (твір-роздум)
Звертаючись до цієї теми, я раптом збагнув, що навіть поставити проблему для мене не просто, не кажучи вже про те, щоб дати гідну відповідь і навести свої аргументи. Але ж труднощі — не привід відмовитись від міркувань та обговорення, чи не так?
Мовчання — золото. Чи згоден я з цією фразою? Спочатку треба її розтлумачити. Відмова від висловлювання своєї думки — мовчання, але хіба — золото? Існує безліч ситуацій, у яких мовчання не тільки недоречне, але й непотрібне, навіть непорядне, злочинне. Я думаю, що в цьому висловлюванні малося на увазі вміння дозувати сказане, використовувати слова раціонально, не кидати їх на вітер. Мовчання стає золотом тоді, коли слова цінуються на вагу золота. Коли воно пов'язане із роботою духу: не говорити про те, чого не знаєш, не видавати чужих таємниць, не переривати інших, коли вони говорять. Ці нескладні правила роблять мовчання цінним і золотим. А є ще ситуація, коли мовчання — насправді золото: коли почуття охоплюють людину, але вона не підкорюється бажанню говорити безперервно про те, що непідвладне словам, а мовчить, висловлюючи свої почуття за до погляду, жестів, а головне — реальних дій та вчинків, які цінуються вище від будь-яких пишномовних слів.
Кажуть, якщо ти не розумієшся на справі і мовчиш — ти поводишся розумно, коли ж розумієшся і мовчиш, то поводишся нерозумно. Мовчання має зворотний бік. І іноді ти шкодиш людям тим, що обираєш політику невтручання. Коли тебе просять про пораду, а ти не хочеш радити — бо надто велика відповідальність, хоча ти міг би до бо володієш інформацією; коли ти можеш застерегти від чогось, а не втручаєшся, — у таких випадках мовчання не просто не золото, а майже злочин!
Виходить, треба вміти і мовчати, і говорити, а головне — треба вміти аналізувати ситуацію й приймати правильне рішення. Це просто сказати, але так непросто зробити! Що може до у цьому виборі? Мабуть, тільки увага до навколишнього життя, увага та — головне — повага до людей, що поруч, вміння відрізнити добре від поганого й серйозні принципи й життєві цінності.
Але не завжди проблема мовчання постає так серйозно. Інколи це неважливі, побутові ситуації зі звичайного життя. Немає відповідальності, немає серйозної загрози, твоє недоречне мовчання чи недоречне говоріння не може зашкодити, але це не привід нехтувати правилами ввічливості та розумної поведінки. Мені буває дуже неприємно гати, як молодші переривають старших, коли ті говорять, або навіть коли ровесники у дискусії постійно намагаються не слухати співбесідника, а все торочать своє. Правила ввічливості так само важливі, як і серйозні проблеми морального вибору, бо з них усе починається. Так само неприємно мати справу з людьми, які не вміють тримати таємниці і люблять пліткувати. Тут мовчання буде набагато кращим, ніж поширення приватної, та ще й недостовірної інформації.
Я намагаюся стежити за собою, за власним мовленням, за власними вчинками, адже слова — це теж вчинок. Сподіваюся знайти золоту середину, у якій мовчання буде золотом, а мої слова будуть так само цінними й розумними, яким буває доречне мовчання.

Мова-це душа народу.Кожний народ має знати і розмовляти рідною мовою.Якщо рідною мовою не спілкуватись то мова зникне.Її всі забудуть і вона стане мертвою.Народ який не спілкується рідною мовою зникає , бо без мови то буде не рідній народ,а чужий.Тому потрібно берегти і цінувати свою мову.

Объяснение:

Мова-це душа народу.Кожний народ має знати і розмовляти рідною мовою.Якщо рідною мовою не спілкуватись то мова зникне.Її всі забудуть і вона стане мертвою.Народ який не спілкується рідною мовою зникає , бо без мови то буде не рідній народ,а чужий.Тому потрібно берегти і цінувати свою мову.