Перебудуйте подані речення так, щоб (не) з дієсловами потрібно було писати окремо.Утворені речення запишіть 1.У дівчинки немає велосипеда.2.У тата немає вільної хвилини.3.У вірності немає ціни.4.Мене познайомили з хлопцем, у якого немає поганих звичок

Відповідь:

Привіт, Олег. Як справи?

-Все нормально. Бачиш, ось морозиво їм.

-А навіщо обгортку кинув на землю?

-Ну то й що? Тут і без мене багато сміття.

-Так цього не було б, якби кожен слідкував хочаб за собою. 

-Що ти маєш на увазі?

-Тобі подобається ,коли у лісі чи в парку сміття?

-Ні.

-Але чому це постійно трапляється?

-Бо багато людей не забирають з собою своє сміття.

-То виходить, що багатьом подобається жити на сміттєзвалищі? Ми заслуговуємо лише на таке, якщо самі його створююмо. Навколо нас те, що ми зробили.

-Я підняв обгортку. Пробач, мені дуже соромно. Я зовсім не хочу жити на смітнику, бо я людина. Тепер я розумію, що і тут треба чинити по-людськи. Бо лише ми відповідаємо за те, що нас оточує. 

Пояснення:

Однорідні члени речення — це такі члени речення, які виконують однакову синтаксичну функцію, відносяться до одного й того самого члена речення і поєднуються між собою сурядним зв’язком. Однорідні члени речення рівноправні і не залежать одне від одного. Вони називають поняття, близькі за своєю сутністю.

Наприклад, правильно сказано:

а) Тут були і авіатори, і танкісти, і артилеристи. (О. Гончар.) Але до цього переліку не можна додати “й офіцери”, бо це поняття іншого плану, ніж попередні назви;

б) Люблять жінки свою ланкову за слово тверде, за веселу вдачу й надійну дружбу.(А. Шиян.) Проте було б неправильно це речення оформити так: “за слово тверде, за веселу вдачу і що вона надійна подруга” — бо член речення і підрядне речення не можуть бути рівноправні;

Якщо в реченні є два або більше підметів, присудків чи однакових додатків, то вони однорідні.

1. Ми віддамо Вітчизні всі пориви, і дум політ, і силу наших рук. (В. Сосюра.)

2. В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля.

3. В яру колись гайдамаки табором стояли, лагодили самопали, ратища стругали.

4. Наша дума, наша пісня не вмре, не загине. (З тв. Т. Шевченка.)