Твір” Екологія планети- екологія душі людини”, надписати частини мови, підкреслити члени речення

Объяснение

Екологія - іменник

Планети - прислівник

Душі - прийменник

людини - прислівник

Екологія х2 - підмет

Планети - означення

Душі людини - додаток

Мене звуть Павло, мені 14 років. Моя сім’я – це мої улюблені мама і тато, а також сестричка Катя, яка вчиться у першому класі.

Мій зріст трохи вище середнього, у мене спортивна статура, я світловолосий, кароокий. За натурою оптиміст, намагаюся переконати всіх, що все буде добре.

До навчання я ставлюся відповідально, тому що розумію, що в XXI столітті успішною може бути лише освічена людина. Мій улюблений предмет – інформатика, до нього я завжди готуюся дуже ретельно. Ще мені подобається історія, тому що я для себе давно усвідомив...

– щоб зрозуміти сьогодення, треба добре знати минуле. Я був би радий, якби в школі був предмет під назвою «логіка», як у Пушкіна, коли той навчався в Ліцеї. Майбутній великий поет завжди з охотою готувався до цього предмету.

Объяснение:

удачи тебе..)))

Україна... Моя рідна країна, земля наших батьків, на якій нам судилося народитися і жити, яка стала для нас Вітчизною.

Велична і трагічна історія моєї України. Здавна численні завойовники приходили на цю прекрасну, багату землю, щоб загарбати її й поневолити український народ.

Народні пісні, думи, перекази донесли до нас правду про давні героїчні і сумні часи, коли славні козаки-запорожці боронили волю народу, священні землі рідної землі.

Тривалий час Україна, втративши незалежність, стогнала під ярмом поневолювачів. Але тліла в народі під попелом неволі "іскра вогню великого", невмирущим виявився нескорений дух, прагнення до свободи. І першим, хто сказав про це на весь світ, був Тарас Шевченко:

Не вмирає душа наша,

Не вмирає воля.

Традиції великого Кобзаря підхопили і продовжили його численні послідовники — всі ті, кому не байдуже, хто ми, "чиї сини? Яких батьків?"

Саме завдяки їхній титанічній праці, самозреченості заради Вітчизни Україна нарешті здобула самостійність, стала незалежною. На цьому шляху зроблено тільки перші кроки. Багато ще складних проблем у молодої нашої держави.

Колись Іван Франко у Пролозі до поеми "Мойсей" з пекучим болем і гіркотою писав про свою знедолену Батьківщину, про принизливе становище українського народу:

Народе мій, замучений, розбитий,

Мов паралітик той на роздорожу,

Людським презирством, ніби струпом,

Вкритий!

Але останні строфи Прологу передають непохитну віру поста в національне відродження рідної землі.

Віриться, що всі труднощі будуть подолані і стане Україна щасливою і радісною домівкою мого народу. Бо він того гідний!