Фонетичний розбір слова УСМІХАЄТЬСЯ. Тільки ось так:​

Я, як людина різносторонній, не хочу зациклюватися на одній області. Часто, холодними і нудними вечорами, коли уроки вже зроблені і можна приділити собі трохи часу, я вишиваю хрестиком. В такі моменти я відчуваю себе справжньою майстринею! Адже я можу з до звичайних ниток і голок створити щось неообразимо красиве, розкрити горизонти уяви. І це не так легко, як здається. Вишивання хрестиком-складна технологія, пізнаючи яку, я не витрачаю час даремно. Я з самого дитинства любила майструвати. Робила собі браслетики і сережки, прикрашала футболки різноманітними блискучими дрібничками. До речі, це дитяче захоплення залишилося зі мною і до сьогоднішнього дня. Я дуже люблю створювати прикраси з бісеру. Подружки частенько просять мене змайструвати для них що-небудь незвичайне. І я з удоольствием виконую їх прохання. Тому мені дуже приємно проводити час, займаючись улюбленою справою, тим, що приносить користь мені і оточуючим. Ось таке у мене хобі!

Украдено таблицю з собору! Без таблиці тієї, кимось давно прибитої, став одразу він якийсь беззахисний, безоборонний, приречений на знесення, на злам. Майнуло в згадці, як, коли малою була, зносили в їхньому селі церковцю дерев’яну. Невідомо ким і коли була поставлена, хоча ставили її,, видно, справжні майстри: збудована була без єдиного цвяха. Сокирами та ломами розбивали старезне, але ще міцне, не поточене шашелями дерево. Аж на другий • день, пригнавши трактори, таки розтрощили її, розламали, ; розтягли.; Найстрашнішим було для Віруньки, коли падало горище і з хмари куряви так і пужнули врізнобіч великі сірі кажани. За життєвими клопотами притьмарились, забулися, а зараз, немов розбуркані чимось, знову пурхо-нули з глибин споминів ті кажани, ті неспівучі птахи її дитинства. Згадалась ще купа порозкиданої, припалої порохнею церковної утварі; школярчата рилися в ній, знаходили з-поміж сміття та мотлоху висушені уламки березової кори з химерними на ній письменами. Підібрала й Віруня тоді ощепок тієї кори, на якій потім молодий учитель їхній намагався розшифрувати бозна-колишню слов’янську в’язь із титлами і з якимись закарлючками. Так і зосталось нерозшифрованим, що там було написано ‘ давніми писарями чи самими майстрами, що вміли будувати без єдиного цвяха.