Ніч була не так щоб дуже темна, але й не зоряна, до того ж вітряна, і Дніпро хмурився, сердитий і буряний, котив свої хвилі униз, за течією. Це завдавало клопоту, бо зносило човни, особливо понтони, і треба було добре гребти, щоб вийти в те місце, де, за словами провідників, найбільш безпечно висадитися. Але хвилі робили плесо Дніпра темним, човни - невидимими, а шум вітру у верболозах не примушував солдатів бути особливо обережними: Дніпро і ховав їх від проникливого зору, і оберігав від настороженого на гористому березі вуха. Пидкрелить синтаксични конструкц, якими ускладнени речення. Надкреслить схеми складних речень

                                                     Захоплива книжка

Мене захопила цікава книжка яка має назву " Чарівник Смарагдового міста ".Я зацікавилась нею одразу-ж.Коли я дочитала, моя мама мене запитала:

- ( підставляй імя) ти дочитав(ла) книжку?

Я відповів(а) :

- Так матусю, мені ця книжка сподобалась. Вона цікава і захоплююча. А ти її читала?

- Авжеж! Я дуже рада що вона тобі сподобалась тому, що ця книжка повчальна. Вона вчить того, що ніколи не можна втрачати довіру в собі.

- Еге-ж, матусю у мене є ідея!

- Яка?

- Бачиш, папа читає газету? То там на сторінці написано що ця газета ще минулого року! Напевно йому нічого читати, та ось ми цому дамо цю книжку!

- Чудова ідея, він зрадіє!

Так і сталося. Тато читав книгу дуже довго, і перечитував ще багато разів.

Весняні води
Так щовесни. Ідуть вони до свого човна, одмикають і веслують до незатоплених горбочків та острівців. Ось перше сухе місце трапилося. Не видно жодного зайця. Проте скоро-таки надибають. Заєць бігає по мокрій латці землі, і вуха в нього теж жалісливо стирчать.
Заєць хоче у воду скочити. Весь він напружений, наполоханий, очі великі й опуклі. Батько бере його обома руками, заєць здригається. Вигляд у нього заляканий і безпорадний.
А ген ще двоє зайців! Нашорошили вуха, схожі на два вухаті пеньочки. І такі вони насторожені та безпорадні, так вони вражені тим несподіваним багатоводдям.
Батько ступає на острівець, зайці товчуться навколо нього.
Батько їх ловить і випускає на згірку за селом.

Тарасова криниця
Малим хлопцем Тарас Шевченко разом зі своїм дідом Іваном ходив пішки до Мотронинського монастиря, що недалеко від Чигирина.
Ішли вони довго, хоч вийшли з дому ще вранці. Надворі була спека, і подорожні притомилися. Сіли, поїли, що Бог послав, захотілося пити. Ось неподалік вони й запримітили маленьке джерельце й почали розгрібати навколо. Незабаром звідти забила вода. Та ще ж яка смачна! Напилися, відпочили й пішли далі.
А впорядкована ними криничка залишилася й існує до наших днів, тамуючи спрагу багатьох людей, славиться своєю цілющою, смачною водою.
І називають її люди Тарасовою.