Стус за своїм покликанням і з ласки Божої поет. (2) Він поет не тільки не пересічний, а й рідкісний своїм талантом і культурою. (3) Доля призначила йому в житті ще й роль політв’язня. (4) Стус може бути прикладом синівської вірності своєму народові і такої любові до батьківщини, яка межує з ненавистю. (5) У Стуса все це органічно переплітається, так що Стус-поет, Стус-політв’язень, Стус-громадянин і патріот — це один тугий вузол. Допущено пунктуаційну помилку в реченні: А першому Б другому В третьому Г четвертому

І ось настав Новий рік. Проте так сумно прощатися із 2013. Стільки прекрасних вражень залишилося позаду. А тепер мене чекають знову нові труднощі. З кожним наступним роком я розумію що мене чекають все складніші і складніші випробування. Проте я не опускаю руки, я веду бородьбу зі своїми слабкостями. Нехай який би тяжким не був би цей 2014 рік, але я впевнена що справлюся.
Саме найбільше, що я очікую від наступних 12 місяців, це насамперед: добре навчатися, відкрити для себе щось нове, подорожувати ну і знайти собі нових друзів.                         

Ось і настали зимові канікули. У (твоє місто в родовому відмінку) так нудно, хочеться знову і знову нових вражень. Але нажаль цьго разу за сімейних обставин ми нікуда не поїдемо. Однією моєю утіхою зостається книга яку мені прабабуся передала в спадок. Я ще не починала читати, тому щоб хоч чимось себе утішити, розпочала поринати в минуле. Ось-ось і я згадала машину часу, ніби то я повертаюся на багато-багато століть назад. І он, дивіться! На цій сторінці стоїть маленький чоловічок з ліхтариком і за мене в минулий світ! 
Бабусина книжка розпочалася із нотаток якоїсь дівчинки
"Я так себе почуваю втомленою після зимових розваг. Сьогодні падав такий лапатий сніг, як можна було б сидіти весь цей час вдома? Ми з друзями зліпили великого сніговика. Я розумію що я трішки завелика для дитячих забав, але поринути з головою в дитинство- це так прекрасно!" 
І ось я сама непомітно потрапила в цю історію. Сніжинки були такі великі, прекрасні, вони нібито щось співали. Якусь казку. Прекрасну, яку я із захопленням слухала. Сонечко мене своїми променями ніби лоскотало. Я почула якийсь дзвінкий і тихий голосочок : " (твоє ім'я), яка ти сьогодні чарівна! Хочеш я тобі покажу де наше царство?" Ще й не встигла дати відповідь, як всі сніжинки мене гуртом повели кудась далеко. І ось! Дивіться! Який прекрасний і великий палац. А у середені багато-багато сніжинок, які всі гуртом танцюють прекрасний танець:     
-Сподобалося?                                                 
-Це просто казка!                                     
-Тут ми всі живемо. Але недавно в нас цей замок хотіла забрати велика панна Гроза. Вона дуже зла та неприємна. Вона тут хотіла оселитися і нами всіма панувати. Проте ми всі гуртом її прогнали із нашої домівки, яку побудувала Матінка Природа, подальше від сторонніх очей, високо в небі. Але ми тобі показали де ми живемо і народжуємося, щоб ти стала нашою царівною!
Ой! Настав вже ранок. Я напевно вчора заснула прямо на кріслі! Тому виходить що це все сон. 
На дворі бавилися дітлахи, граючи в сніжки. А я все думала над коротенькою розповідю сніжинки.