Позначити схематично реченння 1.Якось обернулася Харитя назад, щоб покласти нажату жменьку, глянула навкруги – і страх обхопив її 2.Торік Харитя була ще маленька, маленькими рученятами вона не могла вдержати серпа, а тепер уже виросла, набралася сили, і руки побільшали. 3.Ялинка затремтіла від низу до вершечка, наче злякалася несподіваного лиха, і кілька зелених глиць упало на сніг. 4.А речення - мов зоряний разок слів - намистинок, що світяться алмазно, і все довкіл сіяє так виразно. 5.А я додам: любити можна поезію в добу ракет, бо, дивна річ, людина кожна якоюсь мірою поет.

Дима - Д
Саша - С
Д- Саша привет, вот так встреча!
С- Привет! Не думал встретить тебя в музее!
Д- Мне интересна живопись, часто посещаю выставки и музеи.
С- Мне тоже. Нравятся работы многих живописцев. Это и Рубенс, Рембрандт, Моне, Суриков, Глазунов.
Д- Но кто же твой люимый художник?
С-Мой любимый художник - Иван Шишкин.
Д-Я знаю, что он был одним из самым значимых русских пейзажистов 19-го столетия.
С- Неплохо.Ты так много знаешь о моем любимом художнике! Расскажи о своем любимом художнике.
Д- С большим удовольствием! Ты видел картину "Девочка с персиками"?
С-Да, видел.
Д- Валентину Серову было 22 года, когда он создал этот шедевр.
С- Ах, да, я забыл его имя! Извини.
Д- Ничего страшного.
С- Я прав в том, что "Девочка с персиками" выставлена в Третьяковской галерее?
Д- Да, прав. Эта картина относится к известнейшим портретам Серова.
С- Твой любимый художник создавал портреты, а Шишкин воспевал красоту и величие русской природы.
Д- "Посмотри: это же "Рожь"! Великолепно!
С- Эта картина показывает бесконечность и величие русского пейзажа
Д- Как интересно, но я пойду дальше. Хотел посмотреть также и полотна немецких мастеров.
С- До скорого!

Одного разу, йшов по парку хлопчик Давидко, і побачив дивну та красиву пташку. Вона була така-така гарна! Словами не передати. Хвостик пишний, червоний та синій, на животику намальоване серденько, зеленим і у перемішку з жовтим , на шийці синенькі плямки, а на головці велика плямка рожевого коляру. І тоді хлопчик задумався:
-Пташка красна пір'ям... А ми? А ми, люди, чим красні? Йду попитаю свого дідуся!
І пішов Давид до дому. У нього був дідусь старенький, по за 80. Але мудрий.
- Дідусю! Любий! Скажи мені, чим людина красна?
-Синоцю мій, зараз тобі все поясню... Людина, це жива істота, вона вміє думати, мріяти, та говорити. Людина красна не одягом, не мудрістю, навіть не красою! Людина стає віддана Богові, і красна, добрими поступками та справами...
- Я зрозумів! Дідусю! Ти як завжди, мене виручаєш! Дякую тобі!
- Будь ласка внучатко!