Скласти речення з словом зате

Зате у мене є ця книжка.

Сонце світить, зате не гріє.

Объяснение:

Щастя.. . У кожної людини воно різне. На мою думку, найбільше щастя - відчувати, що ти потрібен людям.
Щастя - це відкривати незвідане. Першовідкривачі нових земель були, мабуть, дуже щасливими людьми. А якими ж щасливими виявилися космонавти - першовідкривачі космосу! Чехословацькі мандрівники Зігмунд і Ганзелка - щасливі наші сучасники: вони своїми очима бачили природу і людей Африки, Америки, Азії, Європи, зняли багато документальних фільмів, написали дуже цікаві книги.
Щастя - це відчувати красу рідної природи, як Т. Г. Шевченко, П. Г. Тичина, І. С. Нечуй-Левицький, В. М. Сосюра.. . Мабуть, велике щастя випало М. Коцюбинському, коли він, мандруючи Прикарпаттям, збирав матеріали для своєї повісті "Тіні забутих предків".
Бути щасливим - це означає бути всебічно розвиненою людиною, любити свою Вітчизну, рідну природу, мистецтво, працю, справедливість. Але бувають обставини, яких людина не може подолати, яку б силу волі вона не мала. Я часто запитую себе: чи була Леся Українка щасливою? Адже все свідоме життя її сковувала, мучила важка хвороба. Нелегко їй жилося, але скільки сонячної радості в її ліричних творах! Герої її поезій, поем, драматичних творів своїми роздумами і глибокими над природою відстоюють щастя людини.
А пейзажі у ранніх поезіях Павла Тичини і "Мисливські усмішки" О. Вишні!
Глибоко підчувати красу природи, дбати про її збереження на щастя людям - важливе завдання нашої літератури. Тому мені дуже подобаються з українських письменників М. Чабанівський, А. Малишко, Д. Панличко. Їхні герої - великі правдолюби. Але для щастя людніш цього замало. П. А. Грабовський писав, що милуватися благодатними куточками природи можуть і філістери, люди байдужі до долі "роду, до трудящих. Я вважаю, що щасливі ті люди, які палко люблять свій народ.
На мій погляд, щастя кожної людини - знайти себе в труді.
І тут на думку спадають рядки з вірша Т. Шевченка "Минають дні, минають ночі..."
Не дай спати ходячому,
Серцем замирати
І гнилою колодою
По світу валятись.
А дай жити, серцем жити
І людей любити.. .
Як бачимо, поет виразив у цих рядках велику любов народу до праці. Коли людина не працюватиме, вона буде зайвою у суспільстві. Пост закликає любити труд.
Людина в труді стає кращою, світлішою. Тільки в труді розкривається її душевна і зовнішня краса.
Отже, головне щастя - це натхненна праця багатьох людей нашої країни, в тому числі, і праця вчителя.
Я встигла зробити ще зовсім мало. Адже я тільки закінчую школу. Житгя попереду. Мене захоплює фізика. Вона відкриває мені чудовий світ науки і техніки. І якщо вступлю до педінституту - буду найщасливішою людиною в світі. Людина повинна прожити свій вік прекрасно, залишивши по собі добру пам'ять.

Винаходи людства
Ми оточені речами, якими повсякчас користуємося, навіть не замислюючись, звідки вони взялись, хто їх придумав і як вони змінили на краще життя людей.
Роздивись карту винаходів, уміщену на 4-му форзаці книжки. Що тебе тут здивувало? Випиши винаходи, якими ти користуєшся.
Навіть у звичайному шкільному ранці можна побачити чимало винаходів.
А що в ранці найголовніше? Так, книжки. Першу відому друковану книгу виготовлено не пізніше 704 року в Кореї. Папір з'явився у Китаї ще в другому столітті. Перший географічний атлас у 150 році склав давньогрецький учений Клавдій Птолемей.
Книжки ми зазвичай беремо в бібліотеці. Першій дитячій бібліотеці нині виповнюється 200 років. її відкрив у січні 1803 року в Солсбері (США) власник книгарні Калеб Бінгем. У ній налічувалося 150 томів, які могли читати діти віком від 9 до 16 років.
У зошиті з мови часто зустрічається знак оклику, а з математики — знак «дорівнює». Знак оклику почали використовувати з 1555 року, а знак «дорівнює» — з 1557. На самому дні ранця «дрімає» пластилін і навіть не підозрює, скільки школярів мають дякувати йому. Пластилін винайшов у 1897 році англійський викладач образотворчого мистецтва Вільям Зербут для того, щоб учні не бруднили руки глиною.
З пенала до нашого гурту винаходів «проситься» кулькова ручка. її винайшов угорський журналіст Ласло Біро в 1938 році, а виробництво таких авторучок почалося в Англії у 1944 році.
А ось і кросівки. Перші кросівки сучасного типу з'явилися в Німеччині 1949 року.
 
Вони навчилися виготовляти проколки з кісток і навіть голки з вушками. Сталося це близько 40 — 13 тисяч років до нашої ери. Уявіть велику рибну кістку, на тупому кінці якої зроблена дірка.
Звісно, такі голки часто ламалися. Тому, коли було відкрито срібло, голки почали виготовляти з нього. Але тільки з винайденням сталі (у XIV столітті) швачки отримали міцну й зручну голку. Відтоді минуло багато часу, і винайдено багато розумних швацьких машин, але без голки люди все одно не можуть обійтися.
Якось шукачі скарбів дістали із затонулого корабля дерев'яну скриню. Яке було їхнє розчарування, коли вони дістали звідти кілька тисяч голок для латання вітрил. Але якщо поміркувати, то голка — великий скарб, подарований нам первісною людиною. її можна назвати трудівницею (скількох людей вона одягає), чарівницею (милуємося вишитими рушниками й вишиванками), лікарем (авжеж, укол — не дуже приємна процедура, але саме він часто рятує від хвороб), музикантом (згадайте патефони, програвачі). Голка — маленький винахід тільки за своїми розмірами. На її рахунку багато великих справ. Якщо і після цієї розповіді хтось із вас у цьому ще сумнівається, то хай спробує пришити ґудзик до сорочки без голки.
З журн. «Барвінок»
Прочитай текст з олівцем в руці. Відзнач акуратно позначкою «+» ті місця, де вміщено відому тобі інформацію. А знаком «—» — невідому і випиши її. Скільки нового ти дізнався?
Розбийтеся на групи. Кожна група хай вибере історію якогось  винаходу,  щоб дослідити її за довідниками та енциклопедіями, а потім презентувати свій проект у класі, друзям або батькам