З поданих речень скласти одне речення зі сполучниковим і безсполучниковим зв*язком , розставивши потрібні розділові знаки.Минули трохи згодом косовиця й жнива.Поспіли груші й яблука на Малина й вишні одійшли давно.​

У сиву давнину, коли тільки розпочиналося на світі життя, з’явився в одному краю птах Кук, котрий їв інших пташок. Стали птахи мудрувати, як його спекатися. Вирішили, що краще їм переселитися в інші краї, тоді Кук, не маючи чого їсти, здохне.

Так птахи і зробили — полетіли на край світу, а Кука залишили самого.

Минув якийсь час. Вирішили птахи послати когось із своїх подивитися, чи ще живий Кук. Послали ластівку.

Кук, вже добре зголоднілий, забачивши ластівку, напав на неї, але в’юнка ластівка вирвалася з його лабет. Тільки кілька пір’їнок з її хвоста лишилося в Кука. От з того часу хвіст у ластівки наче обрізаний.

Повернулася ластівка й розповіла птахам про Кука. Згодом у рідні краї надумала полетіти зозуля, але вона знесла яєчка і саме збиралася їх висиджувати. За неї інші птахи погодилися пташенят висиджувати. Полетіла зозуля і також застала Кука ще живого, але вже зовсім худого і безсилого, тому стрибнула на нього і одразу заклювала. Полетіла зозуля до пташок і ще здалека закувала:

— Ку-ку, ку-ку!

Птахи повернулися в рідні краї, а зозулиних діток довелося з того часу іншим пташкам висиджувати, бо зозуля відтоді нічого більше не робить, як тільки вихваляється, що заклювала Кука.

Україна… В одному вже тілЬки цЬому слові і для нашого вуха, і навіть для вуха чужинців бринить ціла музика смутку й жалю. Україна – країна смутку і краси, країна, де найбільше люблять волю і наймеНШе мають її, країна гарячої любові до народу і чорної його зради, довгої, вікової, героїчної боротьби за волю, у результаті якої – велетеНСЬке кладовище. Високі в степу могили та прекрасна на весь світ, безіменна, не відомо(окремо) коли і ким складена пісня… Тяжкий сон, подвійна неволя(разом) і темна ніч..., як ворон.

Україна – це тихі води і ясні зорі зелені сади білі хати лани золотої пшениці медовії та молочнії ріки. Україна – це змарнілі обшарпані голодні люди. ІдутЬ на панщину, чорні і німі. ІдутЬ дітей ведутЬ Україна – це царсЬке та пансЬке безмежне свавілля… Праця до сЬомого поту…

Україна – роСкішний вінок із рути й барвінку, що над ним світять заплакані золоті зорі. Поема жалю і смутку краси і недолі.

Объяснение: заголовок «Доля України»

Стиль : художній