6. Укажiть речення, у якому немає узагальнювальних слiв (роздiловi знакивилучено)А Почали стигнути плоди черешнi вишнi абрикоси персики яблунi грушi(ОстапВишняБ Бере все живе в сонця огонь золотий i живиться ним (Остап Вишня).В Все зникло наче в казцi i мiсто i гори i поле i гай (Леся Українка).Г Тому-то всi такi нiжнi до мене i батько i мати i дiд (В.Нестайко).​

ответ б, тому що нічого не узагальнює

Б

Объяснение:

Бо в інших є узагальнюючі слова

А) плоди

В) все

Г) всі

  Дома Васька порой как начнет "стариковать", то все только удивляются.

    За обедом пусть только кто накрошит хлеба на стол или разольет борщ из ложки, - Васька так и крикнет, будь-то свой, будь-то чужой:

"А зачем так крошить и наляпывать! " Или забудет кто шапку в доме снять, он сразу заберется на лавку или на ослон, подберётся, сбросит шапку и пучкой на образа покажет, выговаривая сурово : "Вон смотри, что там такое!" Не понравится ему что-нибудь - сразу на печь, укроется рядном и начнет оттуда вычитывать, все беспорядки в хозяйстве перебирать: и то у нас неладно, и то не так,  как у людей ведётся.

    Отец бывало слушает, а потом скажет:

- Где-то ты, Василий, старшиной будешь когда-то, что такой сердитый!..

Вот такой Васька. Неспроста все в семье называют его "свёкром".

    Свёкор, свёкор, а всё же  каждое утро любил лазить под печь, где у него в уголке из нескольких игрушек целое хозяйство. Временами с утра до самого обеда сидит там игрушками забавляется, что-то им бубнит себе.  

Наші далекі предки-слов'яни осмислювали число як певну кількість будь-яких конкретних предметів.  І лише поступово ними стало усвідомлюватися число саме по собі, незалежно від предметів і осіб.  

Для позначення кількості використовувалися іменники, часто за назвами частин тіла людини: лікоть (для вимірювання довжини), п'ять < п'ясток (для рахунку кількості).  Сучасне слово "п'ять" пов'язане з існуючим раніше словом "п'ясть" ("рука") і колись мало конкретне значення п'ять пальців п'ясти. Навіть в наш час дехто вважає по "пальцях", а в давнину тільки такий рахунок і був можливий. Стародавні слов'яни вважали пятка'мі. Згадаймо, скільки дали за златогривих коней Іванушки-дурника? "Сім п'ять шапок срібла". Сім разів по п'ять. Кожне рахункове число у стародавніх слов'ян мало свою історію походження. Цікава історія числа сім. У багатьох стародавніх народів це число вважалося особливим. Єгиптяни і вавилоняни розглядали його у вигляді суми двох "життєво важливих" чисел: трьох і чотирьох. Три людини складають основу життя: мати, батько, дитина, а чотири - це число сторін світла і напрямків вітру, звідки приходить дощ, живлюща волога, що робить землю плодоносної і придатною для життя. У християнстві сім - число духовного порядку, святе число. Згідно з Писанням, визнаються Сім " смертних гріхів, які передаються до сьомого коліна "(лінь, гордість, гнів, заздрість, обжерливість, хіть, жадібність).  І в нашій мові число «сім» використовується в символічно – узагальненому значенні у фразеологізмах:

1. Сім верст до небес.

2. На сьомому небі.

3. Сім бід – одна відповідь.

4. Книга за сімома печатками.

6. Сьома вода на киселі.

7. Сім п'ятниць на» одному " тижні та ін.