Зробити синтаксичний розбір речення та надписати зверху частини мови , , Остапе, сто сорок перша книга , мабуть , впала з книжкової полиці.

Відповідь:

- Доброго ранку, діти

- Доброго ранку, Маріє Олександрівне

- Діти, чи знаєте ви щось про другорядні члени речення?

- Так, їх існує тільки три. Це додаток, означення , обставина,- віповів учень на запитання вчительки

- Так, ти правий. Другорядні члени речення поділяють на три типи: додаток, означення, обставина. Додатком називається другорядний член речення, що означає предмет, на який спрямована дія або розповсюджується стан чи ознака, і відповідає на питання непрямих відмінків кого? чого? ким? чим? кому? чому? кого? що? на кому? на чому? Хтось може нависти приклад речення з додатком?

-Ми пішли до бабусі, Ми- це підмет, пішли - це присудок, до бабусі-це додаток. Це речення складається з головних та другорядних членів речення,- відповіла відмінниця.

- Так, молодець. Гарно засвоїла минулий матеріал про головні члени речення. Означенням називається другорядний член речення, який вказує на ознаку предмета і відповідає на питання який? чий? котрий? (у всіх родових, числових і відмінкових формах) скільки? Хтось може навести приклади?

- Я маю гарне взуття . Гарне- це означення.

- Молодець. Обставинами називаються другорядні члени речення, які вказують на місце, час, мету б дії. Ось приклади речення з обставиною, напишіть у себе в зошиті. Це буде вашим домашнім завданням

Пояснення:

Високий-вищий

Вузький-вужчий

Тяжкий - тяжчий

Дужий дужчий

солодкий - солодший

швидкий - швидший

добрий - добріший

м`який – м`якший

близький - ближчий

легкий -легший

короткий - коротший

різкий – різкіший

 

 

Вищий ступінь порівняння прикметників і прислівників в українській мові має дві форми: просту (синтетичну) й складену (аналітичну).

Проста форма утворюється від основи прикметника (прислівника) шляхом додання суфікса «-іш-» або «-ш-». Особливості чергування звуків:

·         У першому разі (зі суфіксом «-іш-») основа залишається без змін: тугий — тугіший (туго — тугіше), різкий — різкіший (різко — різкіше), сухий — сухіший (сухо — сухіше

·         У другому випадку (з використанням суфікса «-ш-») основа прикметника може зазнавати певних змін:

- Суфікси «-к-», «-ок-», «-ек-» випадають: солодкий — солодший (солодко — солодше), короткий — коротший, широкий — ширший.

- Приголосні «г», «з», «ж» разом із суфіксом -ш- утворюють звукосполучення «-жч-». Існує сім таких прикметників і стільки ж прислівників: важкий — важчий (важко — важче), тяжкий — тяжчий (тяжко — тяжче), близький — ближчий (близько — ближче), низький — нижчий, вузький — вужчий, дужий — дужчий, дорогий — дорожчий (дорого — дорожче). Ці зміни зберігаються і в похідних словах (дужчати, ближчати, подорожчання);

1.    У двох прикметниках і двох прислівниках ці зміни не відбуваються: легкий — легший (легко — легше), довгий — довший (довго — довше);

2.    Приголосний «с» разом із суфіксом -ш- зливається в звук «-щ-». Таких прикметників і прислівників три: високий — вищий (високо — вище), товстий — товщий (товсто — товще), красивий — кращий (красиво — краще). Паралельно з формами товщий, товще існують товстіший, товстіше. Звук «щ» зберігається і в похідних словах (покращити, потовщення);

3.    Приголосні «т», «д» перед «-ш-» вимовляються як «ч», «дж», але на письмі ця зміна не відбивається: короткий — коротший [корочший], багатий — багатший[багачший], молодий — молодший [молоджший], гладкий — гладший [гладжший] (аналогічно й у прислівниках).

Основа прикметника і прислівника може залишатися без змін: м 'який — 

м 'якший, дешевий — дешевший, здоровий — здоровший.