ВІДДАЮ ВСЕ) 5.Вкажіть безсполучникове складне речення, у якому між частинами потрібно поставити тире (розділові знаки пропущено): а)Мої літа не монотонні дублі я змінююсь, як світанковий пруг. б)З усього відчувала сьогодні має статись щось важливе. в)Кричать сови спить діброва. г)Не русалонька блукає то дівчина ходить.

Г)

Объяснение:

а)Мої літа не монотонні дублі: я змінююсь, як світанковий пруг.

б)З усього відчувала:сьогодні має статись щось важливе.

в)Кричать сови,спить діброва.

г)Не русалонька блукає - то дівчина ходить.

Серед лісу, на старенькій липі, мешкала родина бджіл, а під деревом, на землі, жив дикий кабан Хро. Був він немолодим і постійно чимось незадоволеним. - Знову гудуть, - бурчав вранці на бджіл. - Ми, дядьку, летимо нектар збирати, - привітно пояснювали сусіду смугасті комахи. -І чого їм дома не сидиться? – сказав кабан. Працьовиті бджілки на непривітний характер сусіда не зважали, а при потребі завжди йому допомагали. Аж ось одного разу до дерева підійшов ведмідь. Він добре знав, що у вулику залишилося зовсім мало бджіл, бо всі інші збирають нектар. -Зараз  я досхочу поласую медом! – думав ведмідь, лізучи на дерево. -Ти ба, до бджіл «гості», - єхидно посміхнувся Хро. Так їм і треба, а то літають тут – дзижчать… От так ведмідь пограбував малих комашок. Коли вони повернулися, то майже всі їх запаси були з’їдені. - Як так, - допитувалися бджілочки у сусіда , - що ви на до не покликали? Чому галас не здійняли? - Я спав, - відвернувся  звір, - і зовсім нічого не чув. -От безсовісний, - хитали головою лісові звірята. - Бачив, що сусідів грабують і ні слова не сказав!   Минув час, працьовиті бджілки знову назбирали багато меду і про прикрий випадок більше не згадували. Аж раптом, одного дня, лісом пролетіла звістка: «Мисливець! Ховайтеся, хто де може!» Бджілочки, які залишилися у вулику, підлетіли до Хро : - Ховайтеся, дядьку! Мисливець лісом ходить! - Не можу, нездужаю я… - ледь-ледь вимовив звір. – Видно щось не те з’їв вчора, от і недобре мені. - Але, якщо він вас побачить – не пошкодує! – хвилювалися комашки. А кабан, ледь підвівши голову, вимовив: - Будь що буде! Мені і підвестися несила… -Ні, так не можна! Треба сусіда вирішили бджоли і відправили кілька комашок за підмогою. Тільки мисливець наблизився до Хро , на нього напав рій бджіл. - Геть звідси! – задзижчали. – Геть, а то закусаємо! Чоловік спочатку махав руками, а коли побачив, що комах стає все більше і більше, дременув навтьоки. -  Дякую, друзі, - розчулено вимовив звір. – Якби не ви, не бачити мені сонечка. - А хіба можна інакше? – задзижчали смугасті комашки. – Ми ж сусіди! З тих пір не було в лісі кращих сусідів ніж кабан і бджоли. А хіба могло бути інакше?      

І. Куїнджі (1842-1910) народився в Україні в м. Маріуполі в незаможній грецькій родині. Він рано осиротів і в одинадцять років пішов заробляти собі на хліб. Працював у хлібо-торговця, у підрядника, пізніше став ретушером. Прізвище Куїнджі означає «золотих справ майстер». Певний час Ку-інджі набував досвіду в майстерні Айвазовського. На початку 70-х років він жив у Петербурзі й навчався в Академії Мистецтв.Березовий гай ТвірПейзаж насичений динамікою повного життя. Коли дивишся на картину, виникає враження, ніби в літній час, у сонячний день, пробравшись через кущі, ми опинилися на широкій галявині. Перша половина дня, ранкова свіжість роси. Могутні, осяяні світлом стовбури беріз на залитій сонцем галявині, затемнений гай. У всьому контрасти: покритий тінню гай і світло-блакитне небо, темна вода струмочка і світла ряска біля його берегів. Приваблює свіжістю, прохолодою лісове джерело. Слідом за течією джерела погляд переноситься на залиту сонцем галявину, яка ховається в темно-зеленому лісі.Картина оспівує радість життя. Сонце — символ життя — несе живильну силу землі.