Позначте речення зі вставним словом: * Усе навколо казкою здається. Крізб ці кущі здається ніхто не пробереться. То як вам земляки живеться.

Крізь ці кущі, здається, ніхто не пробереться.

Відповідь:

Крізь ці кущі, здається, ніхто не пробереться.)

Пояснення:

Нині практично всі випускники українських шкіл прагнуть вступати до вищих навчальних закладів. Україна має значно більше університетів, ніж країни Європи. Я вважаю, що вища освіта не потрібна абсолютно всім. На мою думку, працю за покликання душі можна знайти й без ступеня бакалавра чи магістра.

Людям слід розуміти, що професія має бути корисною для самого себе й суспільства. Кожному необхідно відчувати, що його професія необхідна народу. Яскравим прикладом може слугувати байка видатного українського філософа Григорія Савича Сковороди «Бджола та Шершень». Автор доводить, що праця має стати для людини природною потребою та «найсолодшою поживою», лише тоді вона «потрібне робить неважким, а важке — непотрібним». У силі байки Григорій Сковорода бачить щастя людини в «природженому ділі». У творі Бджола — «герб мудрої людини, що в природженому тілі трудиться». Вона говорить: «Нам незрівнянно більша втіха збирати мед, ніж споживати. До цього ми народжені». Шершень — «образ людей, що живуть крадіжкою чужого й родилися на те, щоб їсти й пити». Бджола бачить себе хоч і в тяжкій, але «сродній праці». Шершень не розуміє її, а тільки принижує та ображає: «ти така дурна». Глибокий зміст — головне, що є в Байках Сковороди. Автор так сказав: «Байка тоді нікчемна та баб’яча, коли в простому та чудному лушпинні своєму не ховає зерна істини». На жаль, людей, які хочуть працювати лише за гроші, а не за покликом душі усе більшає.

Робота має приносити людині задоволення. Після виконаної справи ми повинні розуміти, що час не пройшов дарма. Нехай втрачено багато сил, та задоволення, отримане від роботи, має бути неповторним. Не можу не згадати художників, скульпторів, модельєрів, поетів, співаків, акторів. Люди отримують задоволення від своєї професії. Художники всі свої почуття викладають у неймовірно гарні картини. Актори знаходять себе на сцені. Вони мають ролі, які повинні пронести крізь себе, зіграти щиро, від душі. Лиш тоді людина вважатиметься гарним актором. Співаки заворожують людей своїм невимовно чудовим, сильним голосом. Поети ті чи інші почуття, радість, щастя, смуток виливають у віршах. Можливо, якщо дозволити людині заробляти на життя тим, що в неї виходить найкраще та найлегше, вона з задоволенням буде займатися такою роботою, не вважаючи її тяжкою повинністю. Робота буде «сродною» тоді, коли, виконавши її, людина водночас, можливо, буде відчувати фізичну втому, але й задоволення від виконаного.

Я дуже поважаю волонтерів, які віддаюсь свій час, гроші, сили заради до ншим. Саме ці люди залишили часто високооплачувані посади чи просто звичне місце роботи, і жертвують свїм життям заради інших. Тут рівними стають усі: і ті, що мають вищу освіту, і той, що щойно встав зі шкільної парти.

Отже, ми переконалися, що краще бути гарним будівельником, праця якого приносить користь, а не посереднім юристом, не надто потрібним суспільству.

Объяснение:

Сковорода наголошував, що природа є зразком доцільності. Як приклад він наводив Бджолу, називаючи її "гербом працьовитості". А згадаймо нашого геніального митця Т. Г. Шевченка. Перебуваючи далеко від рідної землі, великий Кобзар змалював безсмертні образи, що перейшли у символіку, - тополю, калину, хрещатий барвінок. Гімн природі створила в "Лісовій пісні" Леся Українка. А скільки поезії знаходимо у творах Михайла Коцюбинського, Панаса Мирного, Івана Нечуя-Левицького та інших класиків української літератури. Володимир Сосюра писав: 
   Любіть Україну, як сонце, любіть, 
   Як вітер, і трави, і води... 
   В годину щасливу і в радості мить, 
   Любіть у годину негоди! 
   Любіть Україну у сні й наяву, 
   Вишневу свою Україну, 
   Красу її вічно живу і нову 
   І мову її солов'їну. 
Людині необхідний зв'язок із рідною природою. Подивіться на чари буйноквіття, почуйте волання трави і дерев, і все зробіть, щоб нащадкам усміхалася і ростила вічну духовність наша найпрекрасніша на світі земля. Щоб квітувала вона могуттям кольорів, долучала до нашої неперевершеної пісні й до рідного мелодійного слова пахощі зела і високість неба, долучала щедрість праці і ніжність серця. Спадщина природи не менш важлива, для цивілізації, ніж культура.