Мало хто замислювався над тим що все, що ми бач мо чита мо слуха мо створено кимось а права на те що створено уявою талантом працею людини належить автору твору. Зозла Денис викинув телефон і глянув на сусіда по палаті в нього знову були квіти і він з жалем посміхався до Дениса від цього роздратування затопило @#ДенаБлискавку і щоб сховати сльози які раптом набігли на очі він укрився ковдрою з головою аби як завжди залишитися на самоті.

у пе Монт магазе и з оюфпуовоалааг

Объяснениее:так как ты не сожешь решать то лучше не решай и сдай так и скажи все

Объяснение:

Українська душа... Якась особлива вона? Думаю, так. Є в ній щось таке, чого нема в інших.

Така вона яскрава, насичена кольорами. У ній - миролюбність і

сміливість, волелюбність і духовність, образність сприйняття і

сентиментальність, сердечність і

життєрадісність.

Найперше, миролюбність. Українці ніколи ні на кого не нападали. Козаки,

наприклад, були

вправними воїнами, аде вони лише

захищали свої землі, визволяли бранців. Ніколи українець «неситим щасливими ми можемо бути лише на

оком» не позирав на сусідські землі. І

рідній землі. Там, де батьківська хата, де тополя край села, де рідні вулиці й проспекти. Дворик, у

якому ти виріс, у якому найціннішою була хлопчача дружба...

Але нашого цвіту, як кажуть, по всьому світу. І там ми приклад миролюбної, вільнолюбивої,

талановитої людини. Канадці, наприклад, говорять про те, що вони вдячні саме українцям за відродження

аграрно-промислового комплексу. Так, українці-емігранти, от вiльнолюбиві люди, шукачі щастя-долі, талановиті, працелюбні, щирі, зробили багато для розвитку економіки тих країн, до яких виїхали

в різні часи. Але при цьому зберегли

свою культуру, звичаї, традиції. Багато хто з них уже й мови рідноï не знає, але залишається в душі украïнцем!

Шкода, дуже шкода, що ці роботящі руки не потрібні були вдома, на рідній землі! А що зараз

ігаємо? Більше мільйона

українців-заробітчан! Відірвані від родин, від України! Та вірю, свято вірю, що все місить змінитись на краще! Тут не можна бути просто ігачем! Не будьмо

байдужими до долі Батьківщини! Не словами, а ділами доводьмо свою любов неньці Україні!

По-друге, справжні українці сміливі, навіть відчайдушні. Це в нас вже на генному рівні. Ми не

боїмось дивитись ворогові в очі!

Висловлюємо свою волю й думку! І як би в житті не було скрутно,

український народ ніколи не схилить голови і не стане на коліна перед ворогом! І внутрішнім, і

зовнішнім! Але чому, чому ж такий важкий, тернистий шлях нашого народу до щастя? Багато хто з великих українців задавався цим питанням. Серед них І.Я.Франко, поет, мислитель, патріот, він з

болем писав: «Задарма край твій весь политий кров'ю твоїх борців? Йому вже не пишаться у красоті, свободі і здоров'ю?» I стверджував: «Вірю в силу духа і в день воскресний ТВОЙОГО Повстання...»

По-третє, можливо, ми занадто сентиментальні? Хоча не вважаю цю рису негативною. Але все

ж треба бути більш рішучими! А ми звикли все пробачати, вірити, що розум, світло переможе. А треба діяти! В українській мові є слово «ворiженьки»! У якій ще мові є пестливе слово, що називає ворога? Здається, факт існування такого слова

нас добре характеризує! Що для українця є найціннішим? Воля, Україна, родина! Наші люди життєрадісні, мають

іскрометне почуття гумору. Хто ще може так глузувати зі своїх недоліків?! Може, ми ідеальні? Ні, нам є над чим працювати! Наприклад,

підвищувати власну самооцінку, боротися з безпечністю, наївністю. А які українці талановиті! І художники, і співаки, і музиканти! Ось хоч би «Очи черные»

відомий романс. Дехто вважає його народним, але ні! Є автор - Євген Гребінка, украïнець! А «Колядка Дзвонів»! Уже давно стала невід'ємною частиною різдвяної культури американців! А це ж знаменитий «Щедрик» М.Леонтовича!

останнє: кого я вважаю українцем? Того, хто мислить по-українськи, думає, співпереживає по українськи! Хто любить Україну,

вважає її рідною землею! Хто відстоює

її незалежність, мову, територію! Для кого Україна понад yce!

Объяснение:

У кожної людини є свій близька людина. Зазвичай це його мама. Кожен вважає що його мама найкраща в світі, але моя мама по справжньому найкраща, єдина і неповторна. Зараз я розповім вам чому я так вважаю. Мою маму звати (ім'я). Їй (скільки років). Вона виглядає молодше за свої роки. Моя мама має довге русяве волосся і красиві карі очі. Мама дуже любить готувати. Особливо мені подобається як вона робить курку запечная в панірувальних сухарях. У неї це чудово виходить. Ще моя любить пікніки і прогулянки на природі. Щоліта я і моя мама їдемо на дачу до бабусі. Там дуже красиво, немає міської суєти, можна повністю відірватися від вічних проблем і відпочити. У вільний час моя мама не дивиться телевізор, як багато інших. Вона вважає це марною тратою часу. Мама захоплюється спортом. Взимку ми катаємося з нею на лижах, а влітку гуляємо в лісі. Вранці ми разом бігаємо на міському стадіоні.

Я ділюся з мамою усіма своїми секретами, вона мій найкращий друг. Їй я можу довірити найпотаємніше що є у мене, вона завжди вислухає і до мені. Моя мама дуже мудра, вона завжди дає дуже слушні поради.

Для мене мама - найдорожче, що у мене є, адже вона дала мені життя. Я хочу сказати велике і їй за те, що вона навчила мене доброті, порядності і чесності.