Яка будова слова: Три погибелі, три дев‘ять, сьомий піт, десята вода до скелі.

На розпутті кобзар сидить

Та на кобзі грає,

Кругом хлопці та дівчата,

Як мак процвітає.

Встає хмара з-за Лиману,

А другая з поля,

Зажурилась Україна —

Така її доля!

Виростають нехрещені

Козацькії діти,

Кохаються невінчані,

Без попа ховають,

Запродана жидам віра,

В церкву не пускають!

Умовк кобзар, сумуючи:

Щось руки не грають.

Налетіли чорні круки

Вельможних будити,

Зібралося козачество

Богу

Вона все ходить, з уст ні пари.

Широкий Дніпр не гомонить:

Розбивши вітер чорні хмари

Ліг біля моря одпочить.

Ходи до нас вечеряти:

У нас козак в очереті,

В очереті, в осоці,

Срібний перстень на руці;

Молоденький, чорнобровий,

Знайшли вчора у діброві.

Кругом дуба русалоньки

Мовчки дожидали;

Взяли її, сердешную,

Та й залоскотали.

1.Я выглянул на улицу: ночь была тиха и безмолвна. 2. Я не хотел туда идти: он опять будет меня ругать. 3. Редел на небе мрак глубокий, ложился день на темный дол, взошла заря. (Пушкин) 4. Косили версту- выкосили грош. (М. Горький) 5. Возбуждение старика и теперь сказывалось утомление: язык его заплетался, голова тряслась, глаза слезились. (Короленко) 6.Березы, тополя, черемуха распускали свои клейкие пахучие листья; липы надували лопавшиеся почки. (Л. Толстой) 7.Погода была ужасная: ветер выл, мокрый снег падал хлопьями. (Пушкин) 8. Ввысь взлетел Сокол- жмется Уж к земле. (М. Горький) 9.Они расстанутся, они уже расставались - эта мысль ошеломила обоих. (Д, Гранин) 10.С беспокойством я выпрыгнул из кибитки и вижу: матушка встречает меня на крыльце с видом глубокого огорчения. ( Пушкин)