Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
1. Установи відповідність між реченням вираження у ньому звертання. 1. Iменник у формі кличного відмінка. 2. Словосполучення. 3. Прикметник. 4. Iменник + словосполучення. А. Я тебе, вірная, аж до хатоньки сам на руках віднесу. Б. Піднімаймося, спішімо на боротьбу проти ненависного ворога! В. Нахиляйтесь, густі лози, куди вітер віe!.. Г. Постій, чумаче, постривай, шляху в людей розпитай. Д. Зіроньки ясні небо покрили, вийди, дівчино, серденко миле.2. Установи відповідність між реченнями та значенням ужитих у них вставних слів. 1. Джерело повідомлення. 2. Привернення уваги. 3. Упевненість. 4. Невпевненiсть. А. Запам'ятайте, най ший б уникнути грибних отруєнь - збирати лише ті гриби, які вам добре відомі. Б. Тоді шкурка в лисиці робиться густа та лискуча, а, як відомо, лисицю полюємо виключно через 7 знамените хутро. В. По вулиці йду і, здається, уперше розплющив я очі на світ. Г. Тепер повернули, без сумніву, до лісу. Д. Буває, часом сліпну від краси.3. Склади два речення зі словом видно, використавши його у ролі вставного 1 звичайного члена речення. 4. Уяви себе екскурсоводом. Розкажи відвідувачам музею або гостям твого міста про певну будівлю або пам'ятник, використовуючи звертання і вставні слова. Підкресли іх у тексті!.
Знаєте, а я ж не сама на танці захотіла. Мене мама записала. Вона вважає, що я замало рухаюся. Пхе, хай радіє, що я навідміну від однокласників книжки читаю, а не в телефоні зависаю. Але зараз ми не про це.
Отже, записали мене. Я спочатку протестувала. Одного разу й мовчанку(байкот) влаштовувала - нічого не до Промайнув рік, настав сьомий клас... Важко стало - уроків багато, а часу обмаль! Вирішили батьки, що досить з мене фізичної активності.
Я обурилась й кажу: "Дірку від бублика вам, а не мою відмову від танців!" А мати на це й нерозізлилася, тільки дивна така посмішка обличчя ковзнула, загадкова... Ну й вона далі дозволила ходити. А потім я вже й жити без танців не змогла. І на виступи їздила, і так вдома, і як гості прийдуть - завжди отримувала похвали.
Ось воно як дивно буває. Не хочеш, не хочеш, а потім, як полюбиш!