Декілька відповідей Укажіть речення, у яких при узагальнювальному слові ставимо: 1- двокрапку, 2 – тире (розділові знаки пропущено): а) Усі квіти тягнуться до сонця маки ромашки волошки. б) І над водою і над гаєм все мовчить. в) І доріжки і стежини – усе замело снігом. г) Верба й калина символи України.

   Скласти розповідь про те, як учні дбають про чистоту і порядок на шкільному подвір'ї пропоную так:
   Шкільне подвір'я завжди чисте та доглянуте. Учні дбають про порядок на подвір'ї. Перш за все, всі діти намагаються не смітити. Якщо хтось впустив обгортку від цукерки або папірець, то обов'язково несе його в смітник. Якщо хтось не зробив це за себе, то сумлінні учні нагадають йому про недбалість.
   Діти мають суботники. На них всі учні збираються та роблять подвір'я школи більш затишним. Навесні всі саджають квіти, копають землю, білять дерева. Суботники - це дуже весело і корисно. Завдяки нашій сумлінній праці подвір'я школи завжди гарне та чисте.

Покров
           
      Эту землю снова и снова
     Поливала горячая кровь.
     Ты стояла на башне Азова
     Меж встречающих смерть казаков.
     
     И на ранней заре, средь тумана,
     Как молитва звучали слова:
     За Христа, за святого Ивана,
     За казачий престол Покрова,
     
     За свободу родную, как ветер,
     За простую степную любовь,
     И за всех православных на свете,
     И за свой прародительский кров.
     
     Не смолкало церковное пенье;
     Бушевал за спиною пожар;
     Со стены ты кидала каменья
     В недалеких уже янычар
     
     И хлестала кипящей смолою,
     Обжигаясь сама и крича...
     Дикий ветер гулял над тобою
     И по-братски касался плеча:
     
     За святого Ивана, за волю,
     За казачью любовь навсегда!..
     Отступала, бежала по полю
     И тонула на взморье орда.
     
     Точно пьяная ты оглянулась, -
     Твой сосед был уродлив и груб;
     Но ты смело губами коснулась
     Его черных, запекшихся губ.
     
     "Эти дни не могут повторяться..."      
     
      Эти дни не могут повторяться, -
     Юность не вернется никогда.
     И туманнее и реже снятся
     Нам чудесные, жестокие года.
     
     С каждым годом меньше очевидцев
     Этих страшных, легендарных дней.
     Наше сердце приучилось биться
     И спокойнее и глуше и ровней.
     
     Что теперь мы можем и что смеем?
     Полюбив спокойную страну,
     Незаметно медленно стареем
     В европейском ласковом плену.
     
     И растет и ждет ли наша смена,
     Чтобы вновь в февральскую пургу
     Дети шли в сугробах по колена
     Умирать на розовом снегу.

  И над одинокими на свете,
     С песнями идущими на смерть,
     Веял тот же сумасшедший ветер
     И темнела сумрачная твердь