Пам'ятаю в дитинстві під нашими вікнами буяли вишні. Вони шуміли густі пахучі щедрі шаленою віхолою намагаючись увірватися в напіврозчинене віконце. Я школярка сиділа з книжками на підвіконні ледь стримуючи той натиск. Пругке віття ломилося в хату надимаючи фіранку. У вікно нічого окрім цвіту не видно. Усе світлиця рушники підручники мамині руки пахло вишнями. Нині й спогади пахнуть вишнями. Поставить запятые

Відповідь:

Пам'ятаю в дитинстві під нашими вікнами буяли вишні. Вони шуміли густі, пахучі, щедрі шаленою віхолою намагаючись увірватися в напіврозчинене віконце. Я школярка сиділа з книжками на підвіконні, ледь стримуючи той натиск. Пругке віття ломилося в хату надимаючи фіранку. У вікно нічого окрім цвіту не видно. Усе світлиця, рушники, підручники, мамині руки пахло вишнями. Нині й спогади пахнуть вишнями.

Пояснення:

Був теплий сонячний ранок.Наша сім,я зібралася в похід до лісу.Ми взяли із собою все необхідне,бо планували повернутися до дому через два дні.Спочатку ми пішли до річки. Ми з татком розклали намет і побігли купатись,а тим часом мама готувала обід.Поки ми купались,загорали,грали в м,яча мама приготувала обід і покликала нас.Все було дуже смачно.Переночували на березі річки,а наступного ранку ми попрямували до лісу.Ліс зустрів нас щебетом пташок,запахом трави та листя.Ми блукали лісом, там було дуже гарно і ми намагалися не порушувати цієї гармонії.Ми гарно відпочили,набрались сил і щасливі повернулися додому.

-привіт! як справи?
-привіт, все добре, а в тебе? що нового?
-чудово! нещодавно прочитав книгу Всеволода Нестайка "Тореадори з Васюківки".
-о, я теж її закінчив читати кілька днів тому. як тобі? сподобалася?
-так, звісно! а тобі?
-а мені не дуже.
-чому? там же так цікаво розповідається про пригоди хлопців?
-та ні. занадто все вигадано, не по-справжньому якось.
-хіба?
-ну ось, наприклад, як можна заблукати у кукурудзі?
-ще й як можна! ми ж з тобою минулого літа заблукали на кукурудзяному полі! забувся вже?
-справді! як я міг таке забути?! дякую, що нагадав
-тобі ще досі книга "здається занадто несправжньою"?
-та вже ні. я бачу, що все може трапитися у житті.
-отак-то!
-тепер гадаю, що ця книга - найсправжніша і найщиріша з усіх раніше мною прочитаних.
-отже, тобі вже подобаються " Тореадори"?
-звісно!
-ну добре тоді, до зустрічі.
-бувай!