Діалог між учнями яким доручено придбати для класу певну кількість квитків на виставу

-Привіт, ти не забув, що нам доручили придбати квитки на виставу,, Поліанно?

-Привіт, звісно не забув и вже купив. Ось.

-Як добре пішли віддамо вчителю.

Объяснение:как то так примерно

Сенц людського життя
На мою думку життя не має сенсу. Воно дано нам для Того, щоб ми просто були щасливі в ці хвилини, які повторити буде вже неможливо.
Життя-це просто виклик, шанс і немає тут чого соромитися, довго думати, жити стереотипами, перейматися думками інших людей, адже ми всі помремо. І це не сумно все має кінець. Кожна людина вона особлива,неповторна, ідеальна. Для кожного є своє Щастя і свій смуток. А що таке Щастя? Кожна людина розуміє це по-своєму. Для когось щастя-це мати автомобіль, квартиру, гроші, а для інших це просто бачити інших людей щасливими та здоровими. То ж живіть так щоб почувати себе щасливими і ніколи ні про що не жалкуйте.

Бабусині  руки.       Руки моєї бабусі – натруджені, невтомні, ласкаві, найкращі. Як багато вони зробили за свій вік! Бабусині руки засмаглі,  обпечені сонцем, обвітрені вітрами і трішки шершаві від роботи. Вони ніколи не знають спочинку. Завжди чимось зайняті. Чи варять борщ, а він у бабусі найсмачніший; чи печуть запашні , солодкі пироги, що ніби тануть в роті ; чи перуть наші сорочки; чи полють грядки. Та найбільше мене захоплюють вишиті рушники. Скільки потрібно прикласти зусиль , щоб нитками  передати красу на тканину . Стіжок за стіжком рівненько лягають на біле полотно. Всю свою безмежну любов,  свою невтомну душу вкладає бабуся у свої витвори і при цьому її зморшкувате, старіюче обличчя  розквітає і молодіє.    Кожного ранку погладить бабуся мене по голівці і поцілує. А ввечері, сидячи на канапі, покладе вона свої стомлені руки на коліна, щоб трішки спочили і знову до роботи – вишивати. Які тільки прекрасні та яскраві вишиває бабуся візерунки на рушниках та серветках! Зачаровано гаю за її руками.    Я дуже люблю свою бабусю! Дякую Вам і вашим рукам, що виростили мене і доглядали!