Твір розповідь про звичаї нашого народу 10 речень

з давніх -давен з покоління в покоління звичаї і традиції українського народу. наш народ має їх безліч,з кожною дією пов"язані якісь звичаї ,традиції,обряди. святкування всіх релігійних свят містять у собі певні правила; народження ,весілля ,похорони-відбуваються за певними канонами.багато звичаїв   містять у собі закладання нового житла,копання криниці,дії пов"язані з      хліборобством,скотарством та багато інших.

  особливе місце в звичаях та обрядах в українців займає хліб. майже жоден із них не обходиться без паляниці,короваю,пиріжків чи навіть звичайної куті(пшеничної каші) .можна багато говорити про наші традиції та  головною особливістю є  у них повага та шана до оточуючих,щирість, доброзичливість і  велика трудолюбивість 

          можу скласти міні-твір "де б я хотіла побувати" у такий спосіб:           чимало людей мріють побувати в інших країнах. я б хотіла відвідати францію, адже про цю країну я чула чимало, але хотіла б дізнатись про неї ще більше. париж вважають одним із найгарніших міст у світі.           кажуть, що париж – найромантичніше місто світо, місто кохання і контрастів. воно багате на різноманітні пам’ятки культури та мистецтва, історичні цінності, які заохочують до відвідання цього міста туристів з інших країн.я хочу відвідати лувр – найбільший музей міста, натр- де пари та побувати на ейфелевій вежі. а ще я мрію побачити тріумфальну арку, яку спорудив наполеон на честь його перемог. безперечно, я хочу спробувати французькі страви: багет, равлики, рататуй та круасани.         франція – чарівна та дивовижна країна, про її надбання можна говорити чимало, але краще відвідати її і впевнитись у цьому на власні очі. я щиро сподіваюсь, що колись моя мрія здійсниться і відві найгарніше місто у світі – париж.

Час біжить, немов пісок крізь пальці. хтось скаже що воно подібне до  води, але це не так. час - це особа на воді це пісок, тонкою цівкою біжить з долонь, складених ківшиком. щось іде безповоротно, а якісь піщинки залишаються на руках. їх прийнято називати . іноді в піску маленькі гладкі камінці. іноді це бурштин, іноді - галька. кожен такий камінчик, яким би він не був, безцінний, якщо він залишився в руках. але це буває рідко. найчастіше залишаються саме піщинки. а камінці вони на мить застрягають, а потім прослизаються крізь невелику щілину між долонями. більше їх не вдасться знайти. будь це шматочок бурштину або ж звичайний камінчик. але, якщо вже щось окрім піску і залишається в руках, то це саме галька, а не дорогоцінний бурштин. ми встаємо, і гидливо обтрушувати руки від прилиплих камінчиків. непоказних і некрасивих. ми копаємося в білосніжному піску в пошуках того маленького шматочка бурштину. і не знаходимо. так само і в житті. те ж і з людьми. ти потримав шматочок бурштину в руках, але він вислизнув від тебе. ти не зміг утримати. йому не було за що зачепитися. з тобою залишився негарний камінчик, і ти струсив його з долоні. як сміття. це зламало його життя. а ти пройшов мимо, не помітивши. пішов шукати в безкрайніх дюнах життя свій шматочок бурштину. який вже давно належить іншому. для них ти теж звичайний камінчик-липучка, що так охоче пристає до мокрої шкірі. пізніше, коли ти сам загубишся серед пісків, тобі знову зустрінеться той камінчик. але тепер це вже не даремна галька. в чужих руках він перетворився на дорогоцінний камінь. бажаний бурштин. він буде дивитися на тебе і не дізнаватися. для нього ти колись був сяючим, немов сонце, і твої очі були подібні морю, а тепер піщинка. одна з мільярдів. що тоді тобі залишиться? нічого. шукати далі і намагатися не помилитися. можливо, десь у піску є ще один шматочок бурштину! пісок, пісок, пісок і незліченні спогади, але більше жодного камінчика. тільки сірий пил, сочилася крізь складені ківшиком руки, і бруд на долонях