ЗАВДАННЯ 1, Перепишіть речення, розкриваючи дужки, поясніть правопис часток. 1. Ти спиш уже? А за старим повір'ям, у сні ростуть... Якби (то) справді так! (В. Підпалий) 2. Тебе поранили (таки)? Сідай (но)! Голову твою хоч хусткою я обів'ю (М. Важан 3. Слухай (бо)! Який (же) коваль (не) ставить себе над іншими ковалями в світі? (Марко Вовчок) 4. А ходи (но), мед брати (Ю. Збанацький). 5. О, якби (то) вміти голубом злетіти та в житті догнати мрію голубу! (М. Ткач от

"Снiгова Королева" - - Кай помер i бiльше не повернеться! - Сказала Герда.
- Не вiрю! - вiдповiв сонячний промiнь.
- Вiн помер i бiльше не повернеться! - повторила вона ластiвкам.
- Не вiримо! -  вiдповiли вони.
Тодi сама Герда перестала цьому вiрити.
- Я взую своï новi черевички, - сказала вона якось уранцi, - тi,яких Кай нi разу не бачив, i пiду до рiчки спитати про нього.
Було дуже рано. Вона поцiлувала бабусю, яка ще спала, взула червонi черевички i побiгла сама-самiсiнька за мiсто, прямо до рiчки.

Відповідь:

МЕНЮРУБРИКИ

МІЙ ЧАС ЗУПИНИВСЯ ТУТ. РОЗПОВІДЬ АМЕРИКАНЦЯ НА КАРАНТИНІ У ЛЬВОВІ

Joe Lindsley

29 березня 2020 27543 0

Джо Ліндслі прилетів до Львова на журналістську конференцію та через карантин змушений був залишитись тут надовго. (українською та англійською мовами)

Фото: Газета «День»

ФОТО: ГАЗЕТА «ДЕНЬ»

У Львові є популярною пісня, у якій є слова «Ми помрем не в Парижі». В епоху коронавірусу вона отримала зовсім інший зміст. Наш час зупинився там, де нас зупинила інфекція. І він змушує переглянути багато наших цінностей, змінити своє ставлення до світу та до себе. Історія американського журналіста Джо Ліндслі, який через вірус змушений надовго застрягнути у Львові та його друзів з різних країн світу.

Коронавірусом була інфікована значна частина відомих людей – принц Чарльз, Грета Тунберг, урядовці й політики з багатьох країн, включно з американськими сенаторами, зірками НБА та футболу, що підкреслює його поширення на весь світ. Він навіть отруїв мої сни: я бачу той самий жах, у якому залишок на шкалі мого інгалятора від астми, який рідко використовую, швидко падає до нуля. Всі ми перебуваємо у стані невизначеності і божевілля, і я чую історії, які дають надію, свідчать про розчарування та розгубленість, від друзів, яких я зустрів під час подорожей світом.

Під час цього карантину я перебуваю в Україні, де випадково залишився, коли музика, як у грі, перестала грати, і нам усім довелося знайти місце для самоізоляції. Я залишився за стінами монастиря ХVII століття як єдиний гість у готелі, і, незважаючи на фізичну ізоляцію, я перебуваю на зв’язку з іншими людьми. Усіх цікавить одне: що відбувається у цю дивну епоху коронавірусу? Ось мої думки.

Пояснення: