Складіть розгорнутий план до твору «Тореодори з Васюківки» . Характеристика головних героїв(спільне відмінне)

ответ:а старий зараз ніякої роботи не визнає, окрім пасіки. б мокрий, обношений, він занепокоєно пішов до в а он старе монастирище, колись козацькеє село. г в імлистій далині, осяяні срібним промінням місячним, стояли широкі лани золотого жита та пшениці. 2. установити відповідність між односкладними реченнями та їх . а. вітру в полі шукати (нар. творчість). б калиновий лист, калинова сопілка, калинова колиска (в. сухомлинський). в колись калину цінували в україні особливо (в. сухомлинський). г за рідний край і життя віддай (нар. творчість). д пригадую свого діда мусія юру — високого, кремезного, з довжелезною бородою (ю. ягнич). види: 1. безособове 2. означено-особове 3. неозначено-особове 4. називне 5. узагальнено-особове

Объяснение:

             Влітку я з друзями часто вибирались на природу. Ми брали із собою їжу, влаштовували пікнік. Потім усі грали в м*яча, а я лежала гала за красою природи.

            Яке ж тут усе гарне! Блакитна вода річки виблискує на сонці. Хвилі припливають до берега, розбиваються. Так знову і знову. По річці плавають дикі качки. Вони перегукуються між собою. Над водою літають різні пташки, які на секунду спускаються до води, хапають проворними дзьобиками якусь комашку чи черв*ячка і піднімаються в небо.

          А наскільки ж чудове тут небо! Воно таке мінливе и незалежне. Спочатку небо здавалось мені блакитним, але потім я розгледіла білі хмаринки. Вони були схожі на різні фігурки. Он хмаринка схожа на коника, там - на квіточку, а ще далі на грушу. Яскраве сонце сліпило мені очі, і я відволіклась.

          З іншого боку навпроти річки росли дерева. вони спокійно стояли, ніи насолоджуючись таким чудовим літнім днем. Від найменшого подиху вітру їхні гілочки коливались. 

          Знизу у травичці я побачла ягідки брусниці і чорниці. Присівши, щоб зірвати їх, мій погляд зупинився на чомусь маленькому та чорненькому. Підійшовши ближче, я зрозуміла, що це був їжачок. Відразу ж мені захотілось взяти його на ручки, крикнути друзям, щоб підбігли сюди. Але все-таки я вирішила не турбувати маленького їжачка і мовчки гала за ним. Він проворними лапками рухався прямо на мене, напевно - мене не бачив. Я зрозуміла, що їжачок повзе до ягідок, і встигла роздивитись його маленьку мордочку з чорними очками та довгеньким носиком.

         Відірватись від цього маленького чуда мене змусили друзі. Вони вже досхочу награлись у м*яч, і ми вирішили йти додому.

          Усі розмовляли, вселились, а я йшла і думала про цю красу природи. Тож давайте берегти її, щоб і наші діти змогли побачити все те, що бачили ми!