Усі слова є прислівниками у рядку: а)впевнено, прекрасно, котрийсь, б)ліньки, попередньо, використано, в)пошепки, інколи, сам на сам, г)раз у раз, обидва, мирно

в)пошепки,інколи,сам на сам,

Найбільше собор привертає увагу масивними, круглими стовпами, а також масивними стінами, деякою похмурістю в інтер'єрі. Проте своєю величчю і красою собор захоплює кожного, хто підходить до нього. 
Далі на нашій вулиці знаходиться стареньке кафе, яке славиться неймовірно смачними стравами. Зайшовши туди, ви відчуєте певну атмосферу, яка передається задоволеними відвідувачами, відчуєте аромат свіжозмеленої кави, а найбільшою розкішю цього закладу є жива музика. 
Моїм улюбленим місцем у нашому місті є парк. А саме його алеї: йшовши якими ви проймаєтесь всією красою нашої природи.

Мрії. Дивні чарівні істоти, що допомагають тобі існувати. Їх значно більше за нас. Вони створені нами. Нашими прагненнями, нашими сльозами. Вони загинуть без нас, а ми не зможемо жити без них. У житті без мрії немає сенсу. Але чи просто дотягнутися до неї? Піймати її, притиснути до грудей і втримати, незважаючи ні на що? Чи просто досягти до сенсу життя? У чому полягає він, сенс? Томас Едісон хотів покращити життя людей і винайшов лампочку. Ісаак Ньютон прагнув зрозуміти таємниці всесвіту, коли на нього впало яблуко. Дмитро Іванович багато років працював над здійсненням своєї мрії, доки вона не явилася йому уві сні. Ці люди обрали свою мету, досягли її. Спіймали мрію за райдужний хвіст. А що ж інші?  Про що мріють хворі у реанімаціях? Діти в притулках? Матері, що не дочекалися синів з війни? Вони мріють про щастя. Про те, що втратили або чого ніколи не мали. Про кращу долю, краще життя. І коли збуваються ці мрії, люди змінюються. Хворі одужують і допомагають іншим морально та матеріально. Діти дорослішають і створюють найміцніші родини. До матері приходить вагітна дівчина. Люди знаходять щастя, бо хотіли цього, прагнули до нього, мріяли про нього. Мрія – це те, чого не дало нам життя. Доля в змозі відібрати можливість, але не змусить припинити мріяти.  Ніхто більш не любив Україну так, як любила її Леся. Вона писала вірші про неї, серцем була завжди з нею, але хто може сказати, про що вона мріяла? Про нас, незалежних українців? Про своє здоров’я? Про життя й здоров’я Сергія Мержинського? Відповідь на це питання покинула нас століття тому. Але хто знає, можливо саме молитви «сеї слабосилої дівчини» до нам здобути незалежність.  Коли загинуть мрії? У той день, коли Сонце зійде на заході й опуститься на сході. Коли висохнуть моря й вітер унесе гори, наче опале листя. Коли знайдуться відповіді на всі питання.Ніко