ВИД І ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ2)Як нема радості в любові, то й любові справжньої нема.3) Цього літа на Вкраїні літо зупинилось, - може, десь в краю загірнім осінь забарилась.6) Пароплав обганяє плоти, високі хвилі налітають на них (М. Горький)7) Сталося щось таке, чого не могло статися.9) То пронесеться над болотом чайка, то промайне бистрий чибіс і грудкою впаде в ситу землю.11) Для художника важливо було осмислити життєві явища, страждання і радощі людини.

2) умови

3)безполучникове

6) безполучникове

7) зясувал

9)сср

11) просте ускладнене однорідними

Письмових свідчень про Марусюне збереглося.Тільки фольклорні джерела донесли скупі відомості про Марусю Чураївну з Полтави -дочку вбогої вдови, красуню і співачку,що мала дивовижний голос, чорні брови й розкішну косу до пояса. Кохала Маруся козака Гриця, та аж так палко, що її неземна любов виливалася з уст, як пісня в соловейка .А Гриць покинув Марусю, зрадив, повівши до вінця багату наречену.З розпачу Маруся чи то отруїла зрадника, чи Гриць випадково випив отруту, яку вона приготувала для себе самої.Полтавський суд виніс рішення:за смерть козака стратити й Марусю.Проте в останню мить Богдан Хмельницький своїм універсалом скасував вирок полтавського суду, зважаючи на заслуги Марусиного батька Гордія Чурая, що поліг смертб героя.

Батьківщина – це найдорожче, що є у людини. Не даремно вона співзвучна слову «батьки». Для кожного вона починається по-різному: подвір’ям дитинства, спогадами лагідних материнських рук,сходом сонця, сяянням зірок…

У кожної людини своя Батьківщина, і кожен має право любити та пишатися нею. Моя Батьківщина – це Україна. Я вважаю її найкращою країною у світі. Бо я тут народилась, тут мої батьки і друзі. Я люблю її за широкі лани, густі діброви, що завтра під мої вікном знову розквітне біла акація.

Взимку моя Україна вкривається білим пухнастим снігом. Річки замерзають. Зима — єдина пора року, коли я з друзями можу пограти у сніжки. Холодно. Червоніють щоки, а з неба на мої долоні падають сніжинки…

Я люблю українську весну, буйну, неповторну. Це — квітучі сади з хрущами та бджолами, це перелітні птахи, які повертаються з теплих країн, це – їжаки, ховрашки, які просинаються після зимової сплячки, це – перші проліски у лісах, це -  травневі духмяні конвалії, це – веселі струмки, які біжать і піняться, змивають залишки брудного снігу та впадають у повноводний Дністер.

Я люблю свій край за тепле літо із зухвалими горобцями, які нахабно гуркотять на підвіконні, з тополиним пухом, якому радієш тільки перший день, пухом, який вкриває землю, потрапляє в очі та ніс, заважає вільно дихати.

Люблю річку Дністер з її мальовничими берегами, увінчаними вербами. З її оптимістами-рибалками, які можуть просидіти майже весь день за ловлею окунів. Люблю суницю на лісовій галявинці, коли не звертаєш увагу на укуси комах і радієш кожній ягідці, люблю за важке колосся стиглої пшениці на жовтіючих ланах. Люблю за тріскотню цвіркунів, за щебетання жайворонків, курликання лелек.

Люблю українську осінь з її вкритими у золото і багрянець деревами, ранковими туманами, потемнілими повноводними ставками. Мені подобається збирати осінні гриби, коли ми усією родиною виїжджаємо у ліс. Люблю палити вогонь і смажити шашлики. На сільських ланах закінчують працювати осінні комбайни, поспішаючи вчасно підготуватися  до неминучих холодів. У моїй Україні найродючіша в світі земля і саме вона приносить людям свої дарунки.

Я пишаюся тим, що живу в країні з такоюбагатою історією. Україна пройшла тисячолітній шлях – від часів могутньої Київської Русі до сучасної незалежної країни. Нашим пращурам неодноразово доводилось відбивати загарбників та захищати рідні оселі від чужинців.

Вірю що зникнуть ненависть, несправедливість, жорстокість і безсердечність. Запанує щастя і добробут під блакитним безхмарним небом. Серед безкрайнього золотого поля Українці забудуть про нестатки, безробіття, платне навчання.

Я дуже хочу побачити Італію і Францію. Хочу з’їздити  до Австралії і Америки. Мрію відвідати Бразилію, Канаду і Новозеландію. Із задоволенням подорожувала б. Можливо, де-небудь я б затрималася, а  десь — ні. Але упевнена, що з будь-якої  країни світу, як би там не було гарно, я би повернулася додому, до своєї України. Тут усе моє життя. Іншої батьківщини мені не треба.